На наше весілля чоловік запросив колишню дружину і двійко їхніх спільних дітей. Я знала, що розлучились вони мирно і перебувають в прекрасних відносинах, але того, чим скінчиться цей його крок не очікував ніхто.
Ми зустрічались три роки. Познайомились на відпочинку і наш курортний роман переріс у серйозні стосунки. Він сам мене знайшов і запропонував продовжити відносини. Я дізналась, що він розлучений і має двійко дітей. Мене тоді приємно здивувало, що він не розповідає, якою поганою була колишня. Навпаки, постійно казав, що вина на ньому.
Я закохалась по вуха. Він оточив мене такою турботою і любов’ю, про які я навіть не мріяла. Три роки абсолютного нічим не затьмареного щастя Аж поки він не запропонував одружитись. Це була не проста пропозиція – казкова. Була карета і купа спільних друзів. Навіть феєрверк після того, як я погодилась. Почали планувати весілля.
Одного разу у чималому списку запрошених я помітила ім’я його колишньої і двох їхніх дітей. Навіть не здивувалась, адже відносини у них були прекрасні. Ця жінка хоч і жила на іншому кінці країни, але вони часто зідзвонювались і його діти були у нас ледь не щомісяця. Але от я з нею знайома не була.
Вони приїхали в переддень весілля, хоч я думала, що вона не прийме запрошення, адже це погодьтесь якось ніяково і дико. Коли я її побачила отетеріла. До мене йшла красуня. Висока, струнка, з правильними рисами обличчя. В її ході і манері тримати себе було щось аристократичне. Вона була настільки харизматичною і такою щирою у спілкуванні, що не полюбити цю жінку з першого погляду було не можливо.
У шафі висіла весільна сукня і костюм нареченого, а я заливаючись сльозами збирала свої речі. Мене ніхто не спиняв. Наші спільні друзі виявились друзями “ще тієї родини”. Мій майбутній чоловік не зводив захопленого погляду з колишньої і ні на крок від неї не відходив. Я все зрозуміла одразу і просто пішла.
Вони знову зійшлись. Знайомі передавали, що навіть розписались. Три роки минуло, а я і досі не можу зрозуміти, що то було. Мій колишній наречений навіть не намагався вибачитись. Привіз мої речі до батьків і зник з мого життя назавжди.
Не можна так робити, але я щиро бажаю їм усіляких негараздів, навіть до ворожки ходила. У душі така порожнеча і життя не миле. Як жити після всього того далі?
Автор Соловій К. А.
Передрук без згоди автора – заборонено.
