fbpx

На виписку Наталя Петрівна приїхала в піднесеному настрої і з мішком подарунків. Яке ж було здивування, коли подарунки взяли, сказали «спасибі», підвезли на лімузині з кульками майже до будинку – благо, було по дорозі – і демонстративно стали прощатися

– Син у шлюбі п’ять років вже, і за цей час я жодного разу в його будинку далі порога не була! – розповідає  Наталія Петрівна.

– Ну от так! Невістка, Надія, не любить гостей … Негостинна вона у нас!

Син Наталії Петрівни живе з дружиною в квартирі, яка дісталася Надії у спадок. Квартира невелика, однокімнатна, зате своя. І розташована вона – так вже вийшло – на сусідній вулиці, в п’яти хвилинах ходьби від будинку Наталії Петрівни.

– Поки дітей у молодих не було, ніби як мені і робити було у них нічого. І син, і невістка цілі дні проводили на роботі, у вихідні у них були свої плани – мені особливо і в голову не приходило до них напрошуватися. На свята вони заїжджали самі – привітати, з тортом, з квіточками, в будні ми просто зідзвонювалися з сином. Всіх все влаштовувало …

А нещодавно у молодих з’явилась донечка. Виношувала Надія непростою, другу половину практично безвилазно лежала на збереженні, і Наталя Петрівна два рази в день возила їй в палату судочки з домашньою їжею, купувала все виписане, виконувала всякі дрібні доручення. Появу внучки бабуся чекала з нетерпінням, планувала допомагати з малою, адже батьки Надії працюють і живуть досить далеко від молодих.

Правда, Надія ще до появи малої багато разів говорила свекрусі, що ніякої допомоги з дитиною їй не потрібно, але Наталя Петрівна тільки посміхалася. Чомусь їй здавалося, що реальність з дитиною внесе корективи в плани невістки.

– Мені свого часу з сином дуууже мама допомагала, якби не вона, я б просто з глузду з’їхала в перші три місяці! – ділиться Наталя Петрівна. – У будь-якому випадку, робота по дому є завжди. Попрати, попрасувати, приготувати … Зайві руки дуже потрібні! …

На виписку Наталя Петрівна приїхала в піднесеному настрої і з мішком подарунків. Яке ж було здивування, коли подарунки взяли, сказали «спасибі», підвезли на лімузині з кульками майже до будинку – благо, було по дорозі – і демонстративно стали прощатися.

– Навіть зайти, випити чаю, на внучку подивитися як слід не запропонували! – зітхає Наталя Петрівна. Невістка повідомила, що взагалі в перший місяць гостей в домі не чекає – їм з малятком треба адаптуватися, налагодити режим.

Але затягнувся – дитині вже більше півроку, і Наталя Петрівна як тільки не напрошується в гості – безрезультатно.

– Зустрічаємося з Надею на вулиці, коли вони гуляють. Останнім часом вона мені навіть стала довіряти гуляти з онукою, сама йде додому. Я ходжу з коляскою біля будинку, як тільки внучка прокидається – дзвоню Надії, вона виходить, забирає дитину. Мене не пускає, просто закриває двері перед носом.

– Як це – закриває двері?

– Так в прямому сенсі. Ніби ненароком повертаючись з коляскою – мене у бік. Ну не плигати ж через той візок? Каже, спасибі, мовляв, Наталя Петрівна, погуляли, зараз я буду годувати дитину, вибачте. Ідіть додому, приходьте завтра, якщо зможете. Я вже намагаюся не ображатися? …

***

Як вважаєте, невістка в цій ситуації права – вона у себе вдома? Зрештою, квартира належить їй, зустрічати-проводжати-накривати на стіл вона не зобов’язана? Також не зобов’язана любити свекруху. Свекрусі нема на що ображатися? Або все ж це хамство – ось так закрити двері перед носом людини?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка ілюстративна – pexels.

You cannot copy content of this page