fbpx

Напевне, якби із мамою вчора не розмовляла, не чула в її голосі такої втоми і те, як на фоні горланить старенька сеньйора, яку вона вона доглядає, то й не відреагувала б так гостро сьогодні. Особливо мене зять вразив, ну цар царем, на чужому господарює, ще й повчати починає.

Напевне, якби із мамою вчора не розмовляла, не чула в її голосі такої втоми і те, як на фоні горланить старенька сеньйора, яку вона вона доглядає, то й не відреагувала б так гостро сьогодні. Особливо мене зять вразив, ну цар царем, на чужому господарює, ще й повчати починає.

Те, що менша моя сестра улюблениця всієї сім’ї, я відчувала з дитинства. Однак, якось на це не ображалась, навпаки, мені від того було й краще, адже на мене увагу мало звертали, а я була, якщо вже геть чесно, ще тим подаруночком.

Та й не просто так над сестричкою моєю уся родина так трусилась. Ще коли вона на світ з’явилась, то спеціалісти одразу батькам сказали готуватись і не плекати даремних надій. Шансів на те, що вона до місяця дотягне майже не було.

Однак, сестра моя всіх здивувала і сотворила чудо. Хай і не така вже спритна, як ото я була, але росла цілком нормальною собі дитиною. Проте, очей з неї не спускали, кожну забаганку виконували і буквально на руках носили.

Я вже тепер і сама мама, тому можу зрозуміти своїх батьків цілком. Не згодна з усім, але розумію, чому саме таке ставлення було, до моєї сестри і до мене. Своїх дітей, я б так не ділила, звісно, але ж я й не пережила того, що вони, тому судити не буду.

Читайте також: — Не хникай, сестро, – казала вона мені із вдаваною байдужістю у голосі, – Краще ти порадій за мене: нарешті я вільна і незалежна. Уявляєш, тепер не треба буде нікого вислуховувати, я зможу робити те, що мені заманеться. Мені було тоді лиш 10, але я вже добре розуміла, що такої ото свободи нікому не треба. Ніхто не радітиме тому, що батьки от так просто узяли і виставили тебе із свого життя тільки тому, що тобі нарешті виповнилось 18

Так ось. Мама моя в силу обставин змушена була їхати на заробітки. Сестра саме заміж вийшла, а тато занедужав. Боргів назбиралось скільки, що й я уже виручити не могла, а тут ще й новина – Ніночка наша – сестричка моя, при надії. Спеціалісти одразу сказали, що їй особливі умови потрібні, тож мама подалась до сестри свої, яка вже років із двадцять як у Неаполі працює.

Восьмий рік ненька моя на заробітках. Уже й племінник у перший клас пішов, а тато у засвіти, а мама моя все там. Тепер уже квартиру сестрину виплачує, адже молода сім’я мусила жити окремо, от і зголосилась мама допомогти їм у придбанні власного “гніздечка”.

Лиш учора із мамою своєю розмовляла телефоном. Голос виморений, та й вигляд не дуже. Питаю, що і як, а вона з такою усмішкою безнадії каже, що вже тиждень спати не може нормально: сеньйора яку вона нині доглядає неспокійна дуже.

Мама говорить, а я чую, який лемен у тій квартирі. Старенька горланить так, що у мене вуха заклало, а мама ж там із нею 24 години на добу.

Мені її так шкода стало, просити почала знову повернутись. Ну справді, 65 років жінці, онуки бабусю вже забули, ну чого, чого там сидіти? Віку собі збавляти поклавши здоров’я на ті євро? Дім є, у домі все присутнє, якщо що я допоможу, дякувати Богу заробляю гарно.

Однак мама знову своєї завела про те, що Ніні виплатить квартири, онуку треба, ремонт, оформлення і життя дороге. І знову вона мене слухала, але ж ніхто мене й не чув.

А тепер уявіть моє здивування і обурення, коли я наступного дня до сестри на гостину завітала і побачила, як вони із чоловіком живуть. Знаєте, я не із бідного десятка, заробіток дозволяє відпочити двічі на рік і придбати більше ніж потрібно, але такого я не очікувала побачити явно.

У зятя був день народження і сестра стіл накрила для 30 гостей. Як я зрозуміла там були навіть його колеги з роботи і все це саме заради того, аби їх вразити відбувалось. Стіл у три поверхи тарілками закладено. Напевне, то так і задумано було, але ми за столом сидимо, а доставка привозить і привозить нові страви:

— А я ніколи не дозволяю дружині самій готувати, – через губу верхню зять заявляє, – Ще чого? Ми маємо помічницю, яка готує і прибирає, а на свята все із ресторану нашого улюбленого. Правда смачно ж.

Мені і шмат до рота не йшов, бо явно торгівельний представник із зарплатою у чотирнадцять тисяч і домогосподарка, не могли собі дозволити такої розкоші. “Ресторан улюблений”. Тьху!

Зібралась я і пішла додому, але попередньо для мами відео зняла, аби бачила вона на що її заробіток іде. Набрала її уся на емоціях у фарбах все розповіла, скинула відео, а вона:

— Ой, як добре, Нелю. Бачу гарно посиділи. Зять задоволений? А Ніночка як? От молодці, що їжу готову замовляли, Ніночка ж така квола, куди їй готувати стояти.

Ніяк не можу заспокоїтись після усього цього. Маму шкода до сліз просто, розумію, що у такому темпі вона не витримає довго. Бачу, що сестра навіть і не думає про рідну нашу маму, аби лиш нею всі переймались.

Як мені маму свою захистити і вберегти. Як напоумити її і нагадати, що вона не з щаліза.

Підкажіть, як бути у цій ситуації?

07,10,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page