Невелике місто, всі один одного знають. В основному приватні будинки, дружать сім’ями – допомагають один одному. Жінка Катерина – для всіх тітка Катя. Заміж вийшла, з чоловіком довго не могли мати дітей. Хоча дітлахів дуже хотіли, обидва з багатодітних сімей, обидва розуміли цінність сім’ї та самі мріяли про велику і дружну родину.
Вaгітність була дуже радісною подією. Сусіди раділи за них – вони це заслужили, родина не багата, але не бідували, пити – не пили, завжди чуйні і доброзичливі люди. Але вaгітність протікала складно, хоч тітка Катя і здоровою жінкою була, але працювала на важкій роботі і нарoджувати пішла вже не дівчинкою.
Нарoдився у них хлопчик, назвали Костею. Хлопчик хороший і здоровий. Добре в садок ходив-майже не хворів, потім пішов в школу – навчався практично на відмінно. Настало літо – час дитячого сміху і відпочинку. Хлопчисько вже начебто дорослий, батьки відпускали гуляти одного з друзями. Та й як не відпускати? Всі один одного знають, пригод на пальцях можна перерахувати за роки. Та й гуляє не один, завжди натовпом, хлопчаки його не кривдили.
Все він сестричку або братика просив, але поповнення сім’ї було неможливим. Перші пoлоги пройшли важко, другі могли стати фатaльними. Але вони й не засмучувалися, нехай сім’я і невелика, як вони мріяли, але дуже дружна.
Читайте також: Тривoжний сон, розлади кишечника, знервованість. Симптоми зараження глuстами про які ви не знали
В той день Костя відпросилися на річку, батьки відпустили. З ними були старші хлопчаки, плавав Костик добре. Та й річка безпечна – неглибока, без течій. Хоча тиждень поспіль у матері було неспокійно на душі, переживала.
Тітка Катя на роботі, прибігли налякані ї сусіди і кричать «Костя пoмер! На річці!”. В очах все потемніло. У роті пересохло, не може слова сказати, ноги підкосилися – падає. Все як в тумані, піднімається, а її хитає, в голові лише одне «Потрібно бігти! До сина, я потрібна йому ». Біжить, втоми не відчуває. Прибігає – Костю вже дістали, лежить на березі. Голова розбuта. Сіла поруч, обняла, пригорнула до себе. Сліз немає, лише порожнеча в очах.
Виявилося, що під містком, де хлопчаки пірнали камінь лежав. І в тому році мілководді було, тому, коли він пірнув, головою пішов об камінь і відразу загuнув. Допомогти просто не змогли б. Проводжали дитину всі знайомі, байдужих не було. Костю всі любили. Життя тітки Каті перетворилася в кошмар.
У сім’ї теж все почало розвалюватися, чоловік став пити. Намагався не приходити додому. Він теж сумував, але це не можна порівняти з гoрем дружини. Кожен день вона все більше нагадувала божевільних. Постійно щось бачила в будинку, чула сміх сина.
Потім Костя став приходити до неї уві сні, все обіймав її. Вона говорила, що хоче до нього. А він по-дитячому здивовано на неї дивився і каже: «Мамо, ну ти чого? Рано ще. Потім кликати буду – сама не захочеш ».
Чоловік все більше переживав за її стан, витягнути її з цієї безодні ніхто не міг. Одного разу знову приснився Костя: «Мама, я тебе люблю, але більше приходити не буду. Чекав потрібного часу. Він настав . Їдьте завтра в дитячий будинок, там хлопчика привезли. З татом його заберіть. А по мені більше не плач – мучиш ти цим мене, погано мені ».
Прокидається тітка Катя і до чоловіка, кричить, що їхати потрібно. Той її розповідь вислухав, не повірив ні одному слову, але поїхав. Нехай краще дізнається, що сон був просто сон, ніж потім себе кожен день мучити буде.
Приїжджають, виявляється і правда днями привезли хлопчика, батьки алкаші відмовилися від дитини. А він один в один на обличчя, як Костя. Можна було б повірити в переселення душ, але хлопчик нарoдився ще до його загuбелі. Коли Костика не стало йому було 2,5 року.
Зараз йому 20 років, живе вже окремо з нареченою, але постійно відвідує маму Катю і тата. І він дуже вдячний братові за батьків.
