fbpx
Історії з життя
Не треба мені, щоб він дивився на мене так, мовляв, ти не фонтан, але якщо смажиш котлетки, як моя мама – я твій

Ти, що не можеш собі хлопця нормального знайти?

Від цього запитання Христю аж тіпає. Що ви, люди, хочете аби вам відповіли? «Ні, не можу» чи «не можу нормального, бо сама не нормальна»? Ходити з лупою в картатому картузі і придивлятися до правої руки? Як вона втомилася.

От зараз вона сидить навпроти найкращої подруги і вкотре чує це запитання.

– Люба моя, Любо! В твоєму запитанні є кілька частин, які мене хвилюють з різною ступінню сказу, це «знайти» і «нормального», бо про ці два слова є ціла купа історій. Бо є частина хлопців, яких я знати не хочу, але вони чомусь на мою голову знаходяться, а є частина, які уміло від мене ховаються. То, що ти хочеш конкретно почути.

– Та не злися ти.

– О, ні. Це треба було подумати перед запитанням. Тому от я тобі зараз розповім про категорії, які чомусь знаходять мене. Перша кандидатура, то наш сусід. Він просто мене пильнує аби разом зайти в ліфт і витріщатися на мене за своїми величезними пластмасовими окулярами. Він живе з мамою, тому я боюся його просто до тремтіння в піджилках. І він мовчить. Дивиться і мовчить. Далі є місцевий крутелик Дімка, але не знаю чого він більше чекає: двадцятку на чарку чи мою руку і серце. Про категорію чоловічків, які мило мені посміхаються в автобусі, я не буду говорити. Це дуже перспективні хлопці, бо умудряються пролізти на вільне місце, коли я змушена стояти з пакетом продуктів. Є наш сісадмін на роботі. Він просто мачо. Аж верне від його масних жартиків і його персони. О, ще недавно пішла на побачення з чоловіком. Все було чудово, доки не принесли рахунок. Почав щось виясняти з офіціанткою, потім з адміністратором, то я заплатила за своє замовлення і пішла геть. От тобі й життя жінки, яка має «шукати» чоловіка.

– У мого Сергія є розлучений знайомий.

– А тут взагалі стоп! Ніяких чоловіків з розбитими серцями! Маю й такий досвід. Зустрілися, розговорилися. Все, ніби, душевно: розповідає мені годину, як його кинула дівчина і чому. Вже знаю всі їхні важливі дати, що і коли їй дарував. І яка вона невдячна. Бідкаємося обоє, бо я теж мала розрив стосунків, але, о диво, мої жалі рвучко перериваються, бо його проблема свіжіша. Зустрічаюся з ним вдруге і дива не стається – знову плачі по колишній дівчині і вимагання в мене поради, як її вернути. Коли ж на третій раз я просто ігнорую, то він мені пише просто верету, які всі жінки корисливі, зрадливі. Тому, дякую!

– Маю знайомого холостяка.

– Який мріє про запах борщу і шукає в мені другу маму? Було й таке. Був з тих рідкісних типів, які в молодості були ще тими ловеласами і доперебиралися до того, що зараз між диваном і походом на побачення, вибирають диван. І дивився на мене так, мовляв, ти не фонтан, але якщо смажиш котлетки, як моя мама – я твій.

– Та що ти хочеш? Ти думаєш, що мій чоловік інший?

– Ні, але я хочу пройти весь етап: від закоханості до ситої вдоволеності. А мені, навіть, ситої вдоволеності не дано отримати. Я просто втомилася.

– Може, ти фото невдале виставила.

– Нормальне фото. Не треба мені ще дитячого фото з пляжу.

– Зрозуміло, що в біда з усіх сторін.

– Зрозуміло, подруго, що мені треба хоч від тебе якогось здорового до мене ставлення. Бо я не якась неповносправна особа, що вимагає в тебе пільг. Я хочу почуттів!!!

– Але ж вони все одно притуплюються.

– Байдуже. Головне, щоб були.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page