fbpx
Історії з життя
Незважаючи на те, що я йду з дому о сьомій ранку, а повертаюся до сьомої вечора, у нас вдома завжди прибрано, завжди балую коханого смачною вечерею. А його мама, як повернулася з Італії, нікуди на роботу не влаштувалася. Сидить удома і тільки ходить в салони на манікюр та процедури з омолодження. Я нічого проти не маю, чесно заробила, тепер відпочиває. Так вона мало не кожен день докоряє мені, що я погана господиня

Як відомо, що ми рідко цінуємо те, що маємо. Раніше я і не здогадувалася, наскільки щаслива була. А щаслива я була доти, поки ми жили з чоловіком тільки вдвох.

Ще до нашого весілля я знала, що відсутність свекрухи – це велике щастя. Мама мого нареченого була вже кілька років на заробітках в Італії. Поки ми зустрічалися з моїм коханим, я була знайома з його мамою тільки по його ж розповідях. Ну, мама, як мама. Сина любить, подарунки з-за кордону шле, до одруження ставиться позитивно.

Побачилася я зі своєю свекрухою тільки на весіллі. Знову ж, мама, як мама, поплакала, пораділа, побажала щастя молодим. І поїхала знову працювати. Жили ми з чоловіком в його квартирі, а якщо точніше, в квартирі його матері. Я за своїм характером не конфліктна, а мій коханий і зовсім людина-броня. Так що жили ми досить спокійно. Конфліктів на порожньому місці у нас не було. Але ось сталося, те, чого я ніяк не очікувала. Мама мого обранця вирішила повернутися на батьківщину. Звичайно, що жити ми стали разом. І тоді почалися мої “радощі” життя зі свекрухою.

Висновок, як і у всіх свекрух: «невістка – погана господиня». Ми з чоловіком обоє працюємо. І, незважаючи на те, що я йду з дому о сьомій ранку, а повертаюся до сьомої вечора, у нас вдома завжди прибрано, завжди балую коханого смачною вечерею. А його мама, як повернулася, нікуди на роботу не влаштувалася. Сидить удома і тільки ходить в салони на манікюр та процедури з омолодження. Я нічого проти не маю, чесно заробила, тепер відпочиває. Так вона мало не кожен день докоряє мені, що я погана господиня. Те несмачно приготувала, що не помила тарілку, то пил десь знайде.

Загалом, моє життя перетворилося на справжнє пекло. Я постійно повинна виправдовуватися і пояснювати, що дуже складно встигати і на роботу ходити, і по дому все встигати. Вчора у мене вже увірвався терпець. Я прийшла з роботи раніше від чоловіка, ну і свекрухи в цей час вдома не було. Настрій був прекрасним, і я вирішила побалувати сім’ю варениками з вишнями. Тісто замісила, наліпила, зварила. Старалася, пихкала. Однак чоловіка порадувати не змогла. Свекруха перша повернулася додому і почала мені мозок виносити за те, що я з вишні кісточки не дістала. І тут мене вже понесло. Виказала  їй все, що дехто вдома сидять і нічого не робить, тільки критикує. І сказала, що раз я така погана господиня, то відтепер готувати я не буду зовсім, хай сама годує свого синочка на свій смак. Вареники ж я просто викинула.

Ось тепер подивимося, яка свекруха хороша господиня. Сумніваюся, що вона буде готувати обіди з трьох страв. А якщо і буде, то я вже не буду скромною, відплачу тією ж монетою. Чоловіка тільки шкода: вчора ж ліг спати голодний і сьогодні вранці пішов на роботу, не поснідавши. Ну а як я повинна була поводитись? Вона мене вже просто дістала. Як би її провчити, щоб ніс не сунула в нашу сім’ю?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook