Та не склалося щось у їхніх батьків на старості літ – розлучилися. Мама залишилася в селі господарювати, а тато вдруге одружився і став проживати в місті, в квартирі дружини.
Прикро було сестрам через це, але вони й мамі допомагали, і до тата навідувалися таємно, щоб мати не знала й не ревнувала до батька, бо вважала тільки його винуватцем розлуки, а доньки – не маленькі, повинні зрозуміти, що він доброго слова не вартий, не те що поваги й пошани.
Чоловік старшої сестри вирішив поїхати на заробітки. Він мріяв про машину. Так як хата їхня була на окраїні села, а добиратися звідти до зупинки автобуса було далеко, роботу ж мав у місті, то й вирішив: є гарна бригада, значить , їду.
Та, пропрацювавши нафтовиком кілька років і заробивши гарну суму, він нею так і не скористався – трапилася автопригода.
Після року жалоби старша сестра вдруге вийшла заміж, а через рік народила дівчинку. Молодша сестра також через декілька років овдовіла: у чоловіка виявили невиліковну недугу. Нещастя ще більше зблизили сестер та їхніх доньок.
Все ніби повторювалося в житті родин: дівчатка ходять разом до школи, сидять за однією партою, просяться вдвох на дискотеку, вступають в одне училище, живуть разом у гуртожитку, словом, нерозлучні, як колись їхні мами.
У дідуся, що мешкав у цьому ж місті, двоюрідні сестрички Оля та Юля, не були жодного разу: бабусина характеристика не давала їм шансів на родинні почуття, а він уже цілий рік жив сам: раптова недуга забрала його дружину.
Попрощатися з нею приїхала тільки молодша татова донька, якій батько зателефонував, попросивши, щоб дала знати й старшій. Але вона чомусь не сказала, а татові пояснила, що ні з ким було лишити дитину, так як чоловік на два тижні поїхав на вахту.
Через деякий час тато знову подзвонив молодшій: приїжджай, є розмова. І знову та помчала до батька, не сказавши старшій ні слова, можливо, бачила, що мама геть ослабла, і сестра не відходить від неї, а, може, мала якісь свої мотиви.
Як з’ясувалося згодом, тато мав для дочки дві новини, за класикою жанру: добру й погану. Чи вже давно в нього зачаїлася ця хвороба віку, чи втрата дружини спровокувала, але оперувати пізно, залишилося йому вже недовго. Тож квартиру він хоче переписати на неї, так як вона вдова, а в сестри є чоловік.
Якось старша сестра завітала до молодшої з проханням побути біля хворої мами, залишитися з її дитиною, щоб вона поїхала до тата, бо вже й не пам’ятає, коли останній раз була в нього, хоче набрати продуктів у дві руки, а з малою дитиною їй буде важко.
Молодша тільки мовчки кивнула головою. Прийшовши з племінницею до мами, на її запитання, де старша, прямо сказала, що сестра поїхала до тата.
Жінка дуже образилася, чоловіка вона так і не простила, навпаки, нелегке сільське життя-буття на кожному кроці нагадувало, як тут потрібна чоловіча рука.
Доньки будують свої хати, а її хатка так потребує дах перекрити, пічки перемурувати, нові вікна вставити, електропроводку поміняти, огорожу поновити. На її вік стане, але котрась із внучок може колись тут жити.
Та за одну пенсію кінців з кінцями не зведеш, а якби ще й чоловікова, та його руки, але знайшов собі містянку, а про доньок і внучок навіть не згадає, то хіба він вартий, щоб до нього їхати.
Старша донька приїхала стривожена, застала тата дуже хворого, йому важко було навіть говорити, аж розплакався, бідний, та й жінки його вже нема.
Розповіла про все мамі, і вибачалася, і перепрошувала маму, і плакали обидві. Мама вже й образу на чоловіка забула, так його жаль стало, просила вже молодшу негайно їхати до батька, взяти внучку, бути з ним, допомагати, бо їй самій вже несила на поверхи підніматися.
До дідуся зачастили вже й внучки. Вони закінчували кулінарне училище. А молодь у нас просунута й кмітлива, тому дівчатка зразу ж зметикували щодо дідусевої двокімнатної квартири.
От хай він на котрусь із мам перепише, вони її обміняють на дві однокімнатні, обидві житимуть у місті, матимуть тут роботу.
Вдома Оля та Юля свої думки виклали мамам. І тут шило вилізло з мішка: Оля з мамою були шоковані, що дідусева квартира вже переписана Юлі, що все робилося шито-крито, тож затаїли глибоко образу.
Дзвінок дідусевої сусідки сповістив Юлину маму, що їхнього дідуся й тата щойно не стало. Одягнувшись у все жалобне, не сказавши родичам ні слова, мати й донька поїхали провести його в останню путь.
Через два роки Юля вийшла заміж, проживає з чоловіком в подарованій їй квартирі, з Олею не спілкується. Не розмовляють дотепер і сестри. Маму доглядає тільки старша.
Хто ж перший з рідних і близьких людей став причиною розбрату?
