Мама з батьком розлучилися років вісім тому. Я вже була доросла, все розуміла. Мені з дитинства було очевидно, що вони просто не підходять один одному, як шматочки від різного конструктора. Тому розлучення було для мене очікуваним.
І мама, і батько після розлучення мають нові сім’ї. Але мене їхній вибір не вразив. З маминим чоловіком я ще могла нейтрально спілкуватися ні про що, а з татовою дружиною ну ніяк. Ця панянка робить все, аби довести свою зверхність. Які там у неї з татом стосунки не скажу, але наші зорі не зійшлись.
З татовою обраницею нас в одному приміщені залишати не можна. Вона не може просто не бачити мене. Їй необхідно довести, що вона краща і все тут.
Коли я тільки планувала весілля, було вирішено, що прийдуть лише найближчі – батьки та кілька друзів. Я попросила батьків приходити без своїх других половинок, тому що хотілося зібрати всіх найрідніших. Мама погодилася, її чоловік навіть слова не сказав, як вона сказала. А ось із татом виникли питання.
Точніше, не так, спочатку все було нормально, він розуміючи покивав, але, мабуть, вдома його дама мабуть з ним поговорила, і тато рішення змінив. Він заявив, що ця жінка тепер його сім’я. Якщо я хочу бачити на весіллі його, то маю запросити і його другу половинку.
Я заперечила, що збираю лише найближчих, до кола яких його жінка не входить. Мама ось без проблем погодилася прийти одна, хоча вона теж у стосунках, то чому б батькові не вчинити так само. Я стояла на своєму і попросила взагалі не з’являтись, якщо він буде не один.
Але в день весілля він таки з’явився зі своєю дружиною. Вони впливли в РАЦС на церемонію розпису. Я попереджала всіх, що свято буде не офіційне, без дорогих нарядів і зачісок. Я сама і чоловік мій одяглись не буденно, але і не святково. Я звісно, не в халаті була, але і не в білій сукні.
А тут тато з дружиною заходять. Мати рідна, та там скільки лоску, шарму і золота на обох було! Ми з майбутнім чоловіком аж посіріли. Батькова дружина явно тиждень готувалась, аби вразити усіх.
Ну гаразд. Стійте ви уже у своїх вбраннях, і мовчіть, але ж ні. Панянка починає дивуватись, що за свято таке, мовляв вона і не була ще на таких весіллях. А потім додає так тихенько, але щоб усі чули:
— Аж не зручно якось! Адже ж не можна, кажуть, краще нареченої виглядати. Коханий, може давай з’їздимо до магазину я швиденько щось простеньке куплю. А то навіть удома відповідного вбрання немає.
Тут уже не витримала моя мама і подруга найближча. Попросили її бути скромнішою, але та поглянувши на себе з таким безневинним обличчям видає:
— Та куди вже.
До ресторану ми їх не кликали. Тато сказав, раз так, то і подарунок від нього ми не отримаємо. Ми лиш посміялись. Я впевнена, що там усе до копієчки на зовнішній вигляд пішло, що там дарувати.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.