Ну, і кого ти ще запросила на день народження, крім родичів? – запитав Максим, почувши названу дружиною Юлею суму за оплату кафе.
Одружені вони були вже сім років, і стосунки між ними ставали дедалі гіршими. Сварилися постійно, буквально на рівному місці, як вважав Максим. Юля вічно була всім незадоволена, пиляла його безперестанку, що не допомагає по господарству, що вона втомлюється. А де їй втомлюватися? У бухгалтерії папірці перекладати – робота неважка. Та й по дому яка від нього, Максима, має бути допомога? Ремонт зробили ще п’ять років тому, коли купили нову квартиру, крани не течуть, полиці висять, ось і вся чоловіча робота по дому виконана. А готувати, прибирати, прати – це, вибачте, жіночі обов’язки. Так Максим щоразу відповідав у суперечках із дружиною.
З донькою не допомагає? І тут є що відповісти: у ляльки з нею грати, чи що? Це вже ви самі. Якби син народився, Максим би з ним і у футбол, і в хокей, і на риболовлю, і в гараж, а з дівчинкою що? Сама розбирайся.
От тільки Юля чомусь цих аргументів чути не хотіла, постійно звинувачуючи Максима в лінощах і безвідповідальності, а ще чіплялася, мовляв, він її розлюбив, уваги не приділяє.
Тут Максим мовчав, не хотів зайвий раз зачіпати дружину, але, якщо чесно (думав про себе Максим), Юлька себе запустила, від колишньої яскравої та легкої, якою вона була до весілля, давно нічого не залишилося.
Джинси, хвостик, навіть вії не підфарбує, ой, ну що ж, не руйнувати ж через це сім’ю. Але якщо й далі так піде, то, може, й він заведе когось. А що, он з хлопців на роботі багато хто хвалиться “здобутками”, чим він гірший?
На іншу, щоправда, потрібні гроші, а Юлька й так йому спокою не дає, що він мало заробляє порівняно з іншими. Краще б десь в іншому місці працювала, ні, у бухгалтерії, все про чужі зарплати знає. А він, Максим, і так втомлюється.
Робота у відрядженнях, можна, звісно, працювати більше і заробляти більше, але це хай інші спину гнуть у три зміни, Максим розумний, зробив мінімум, і годі. А те, що Юльці грошей мало, так не вміє раціонально господарство вести, хай вчиться. Інші он, є такі, що й менше заробляють, і нічого, живуть. Ось і зараз із цим днем народження, навіщо такі витрати? Вдома б посиділи, і нормально. Ні, уперлася: тридцять п’ять, ювілей, хочу в кафе, щоб гостей багато було, і щоб біля плити не стояти. Максим був не радий, але погодився.
– Маргариту Дмитрівну, Людмилу, Віру. – Юля перераховувала своїх колег із бухгалтерії. – Свідруки будуть усією сім’єю. – нагадала вона про друзів сім’ї. – А ще я запросила Аллу з відділу кадрів. Ми з нею останнім часом дуже здружилися, – додала Юля, і погляд Максима дещо помутнів, як у кота при вигляді сметани.
Таким, при зустрічі з Аллою з відділу кадрів, погляд ставав у багатьох чоловіків. Алла була красива: фігурка, зачіска, макіяж, а її яскраві, всіх кольорів веселки костюми, які вона змінювала щодня, моментально притягували погляд, за стуком її високих підборів можна було здалеку визначити, що це саме вона неквапливо йде коридором, а за шлейфом парфумів – що вона щойно тут проходила.
Ось чого Юльці бракує – жіночого шарму та доглянутості. При згадці про Аллу Максим навіть подумав, що таку він би точно завів. Вона явно незаміжня, не схожа на заміжніх Юлиних колег, які, як і Юлька, себе запустили. Мабуть, у всіх жінок така тактика: спочатку вони всі гарні та веселі, для приманки, а варто тільки одружитися, все, можна більше не старатися, – міркував Максим. Ні, на Аллі він би не одружився, так би і тримав “на відстані”, щоб вона завжди залишалася такою красунею, старалася для нього.
– Алла з чоловіком прийде, – перервала думки Максима дружина.
– Вона хіба заміжня? – здивувався Максим.
– Заміжня і троє дітей, – Юля не помітила здивування чоловіка. – Та ти й чоловіка її знаєш, Сергій, він із вами працює, – пояснила Юля.
– Сергій? Той, кого хлопці інакше як підкаблучником не називають, чоловік Алли? Максим не вірив своїм вухам.
– Так, що казати, Аллі з чоловіком пощастило, – Максим почув у голосі Юлі знайомі неприємні нотки докору. – Ви разом працюєте, а зарплата у Сергія майже втричі вища. Алла он як одягається, – із захопленням продовжувала Юля.
– Не починай! – перебив її Максим, щоб не розгорілася чергова суперечка. – Ми он тобі ювілей справимо, все, як ти хотіла. Сукню вдягни, теж будеш нарядна. Є ж у тебе сукні.
– Є, столітньої давнини, та й не зійдуться вони на мені, – засмучено відповіла Юля. – А ось у Алли і на фітнес ходити час є, і собою займатися, бо Сергій їй у всьому допомагає, і по дому, і з дітьми, – образа в голосі дружини наростала, а цього Максим терпіти не міг, як і порівняння з кимось.
– Було б бажання, і ти б усе встигала, – кинув він у відповідь. – Я спати, завтра на роботу. На твій ювілей он скільки витратити доведеться, – із викликом додав Максим, натякаючи, що йому тепер доведеться більше працювати. Юля зітхнула, перед сном їй ще треба було попрасувати, помити посуд, розкласти по контейнерах обіди собі та Максиму, а вона й так сьогодні втомилася. Втім, як і майже щодня. Завтра ще б встати раніше, щоб не лише приготувати сніданок, а й голову помити. Юля ще раз зітхнула, позіхнула і взялася за праску.
Максиму в цей час також не спалося. У нього в голові все ще не складалася пара Алли та Сергія. Над Сергієм хлопці відверто жартують. Усі знали, що він одружений і у дружини своєї під каблуком. Працював Сергій, справді, більше за всіх, а от відпочивати з хлопцями ніколи не ходив. Якщо після роботи всі збиралися, а Сергій завжди відмовлявся. То йому когось із дітей на секцію вести треба, то з садочка забрати, то на збори до школи, то дружині обіцяв раніше повернутися додому, допомогти по господарству, то в театр вони йдуть. Хлопці знали, що він відмовиться, але завжди кликали, щоб почути, чим цього разу Сергія дружина навантажила.
Секції, збори, садочки, хатні справи – це ж хіба для чоловіка заняття? Та й театр цей? За власним бажанням туди жоден чоловік не піде. Тепер картина ставала яснішою, більше того, Максим дійшов до однозначного висновку: Алла з Сергієм за розрахунком. Загнала під свій високий каблук, він за неї все робить, усі її примхи виконує, а вона, диви, ходить, мов павич, перед іншими красується. Хоча тут Максим визнав собі, що це він зі злості подумав. По факту, Аллу ні з ким у розмовах не помічали. Дружелюбна, усміхнена, але це так, звичайна ввічливість, жодного кокетства.
З цими думками Максим нарешті заснув. А прокинувшись уранці, звично знайшов на столі сніданок. Юля в цей час, зібравши волосся у хвіст, одягала доньку до садочка. Максим зі сумом подивився на дружину і взявся за яєчню.
– Завтра підеш погуляти з Анюткою? Мені треба встигнути в салон на зачіску, і взагалі зібратися, – попросила Юля.
Перспектива у вихідний день іти на прогулянку з донькою, замість того, щоб лежати на дивані та залипати за різними цікавими відео, не порадувала Максима. Він укотре дорікнув дружині за всю цю затію зі святом і неохоче погодився.
Гуляти з донькою виявилося не таким складним заняттям. П’ятирічна Анюта гралася на дитячому майданчику з іншими дітьми, не докучала жодними проханнями. А коли поскаржилася, що зголодніла, Максим вирішив, що зовсім не проти перекусити піцою в найближчому кафе. Загалом, усі залишилися задоволені. Повернувшись додому, Максима чекав приємний сюрприз: Юля виглядала свіжішою, молодшою, жіночною і привабливою. «Ну ось, може ж, коли захоче», – подумав Максим, шкодуючи, що в будні дружина виглядає інакше.
У призначений час гості заповнювали святковий стіл. Максим із цікавістю чекав на появу Алли та Сергія. «От буде сміхота, подивитися, як Алла, в черговому вишуканому вбранні, велично пливе до зали, а позаду Сергій човгає», – посміювався про себе Максим, саме так уявляючи появу їхньої пари. Але, на його подив, Алла увійшла до зали, ніжно тримаючи чоловіка під руку. І під час свята вона турботливо підкладала Сергію найсмачніші наїдки, ласкаво усміхалася, дивлячись на нього, а під час танцю поклала голову йому на плече. Сергій також трепетно піклувався про дружину.
Загалом, виглядали вони ще тією закоханою парочкою. Окрім того, Максиму вдалося почути частину розмови між жінками за столом.
– Алло, як тобі з чоловіком пощастило! – із ноткою заздрощів зазначила Людмила, коли Сергій ненадовго відійшов. Віра на підтвердження закивала головою.
– І не кажіть, дівчата, – усміхнулася у відповідь Алла. – Сергій у мене такий турботливий. Усе дитинство дивилася на свою маму, яка з кухні не виходила, віника з рук не випускала, і на батька, який і хліба сам собі не нарізав, боялася заміж виходити, раптом і мене таке чекає. Пам’ятаю, першу сімейну вечерю з Сергієм. Так старалася догодити, по магазинах бігала, біля плити стояла, якусь складну страву готувала, втомилася. Посуд, кажу, пізніше помию. А він устав і сам помив. Відпочинь, каже. Так і пішло.
Далі Максим слухати не став. «Все як думав і є, що тут казати. Посуд миє. От ще привід для радощів!» – подумки підсумував Максим і викликав Сергія на розмову. Але як почати розмову, Максим уявляв не сильно, тож почав із головного:
– Ось ти, Сергію, скажи, підкаблучник ти?
Сергій усміхнувся.
– Чому ж підкаблучник? Просто я свою дружину люблю, сім’ю люблю, от і дбаю про них, – просто пояснив він.
– Алла у тебе гарна, це зрозуміло, що любиш, – погодився Максим.
– А хіба Юля твоя не гарна? – запитав Сергій, уважно дивлячись на співрозмовника.
– Відверто кажучи, була гарна. Я чому її й вибрав, найгарніша була у дворі. І весела, сміялася так щиро. А зараз себе запустила, та й ходить постійно бурчить, аби тільки причепитися. Хіба що сьогодні причепурилася, знайшла привід, ну і задоволена, звісно, таке свято зробили, – довірливо поскаржився Максим.
– Тобто до заміжжя Юля була гарною і веселою, а потім раптом перестала за собою стежити і перетворилася на сварливу тітку? – Сергій хитро примружився. Але Максим натяку не вловив, похитуючись, він сперся на плече Сергія і сказав, так, ніби розкрив таємницю століття:
– Саме так.
– То, може, ці зміни і від тебе залежать? Ти не думав? – запитав Сергій і, не чекаючи відповіді, продовжив. – Ти приходиш додому з роботи, а вдома чисто, смачна вечеря, сорочки та джинси твої випрані й випрасовані, і дитина новий віршик вивчила. Приблизно так?
– Приблизно так, – погодився Максим.
– А хто ж усе це робить? Прибирає, готує, займається з дитиною? – Сергій продовжував ставити запитання.
– Дружина, звісно, хто ж іще, – Максим здивувався словам співрозмовника.
– А дружина ж теж цілий день на роботі була. І їй, напевно, теж хочеться відпочити, але замість цього вона готує вечерю. Хочеться почитати книгу цікаву, чи серіал подивитися, але замість цього вона займається з дитиною і вчить вірші про коника. А у вихідний хочеться сходити в салон, зробити гарні нігті чи купити нову сукню, але вона знімає і пере штори, миє вікна, щоб удома було затишно і чисто. Уяви, ти робиш два плани, а я лише один, а премію ділимо порівну. Справедливо?
– Що ж тут справедливого? – насупився Максим.
– Але ж дім, побут, дитина – ваші спільні, а тягне це все на собі тільки вона. Це хіба справедливо? – Сергій пильно подивився на Максима.
Максим насупився ще більше. Приклад із планом і премією був йому зрозумілий, а от із сімейним життям поставив його в глухий кут.
– Ти подумай на дозвіллі про це. Якби ти своїй дружині допомагав, у неї б і час залишався, щоб красу наводити, і настрій був би зовсім інший, бо не була б вона вічно втомленою, – Сергій ще раз усміхнувся і повернувся до кафе, а Максим так і залишився задумливо стояти на тротуарі.
Наступного разу після роботи він не пішов із колегами, а повернувся додому раніше.
– Ой, а я ще не встигла приготувати, – запереживала Юля.
– Давай я сам приготую, – запропонував Максим.
– Приготуєш? – засумнівалася Юля.
– Що я, картоплю не посмажу, наприклад, – Максим навіть образився.
– Ну гаразд, – протягнула Юля, все ще не вірячи тому, що відбувається.
– А ти поки йди, серіал подивися, – додав Максим.
– Який? – Юля серіалів не дивилася, часу на це не було.
– Будь-який, який захочеш, – Максиму почало здаватися, що він виглядає безглуздо, і він почав хвилюватися.
– Добре, – Юля нарешті здогадалася, що розібратися зі змінами в поведінці чоловіка можна і потім, а зараз краще скористатися наданою можливістю.
Вечеря була проста, але смачна. Юля весь час усміхалася і кидала на чоловіка вдячні погляди. А коли Максим сказав, що сам помиє посуд, вона поривчасто обняла його і щиро прошепотіла:
– Дякую.
Максим був задоволений собою. Так, мабуть, тріумфують лицарі, які вполювали дракона, коли їх цілує врятована принцеса. Максим ніколи на драконів не полював, принцес не рятував, але відчув схожу гордість. І це почуття йому сподобалося.
А ще він згадав, що до весілля, коли вони з Юлею ще тільки гуляли довгими літніми вечорами, вона так само щиро обіймала його. А ще трохи пізніше Максим зрозумів, що іноді приготувати, помити посуд, погуляти з донькою – зовсім не складно, а з донькою навіть цікаво і весело, і що частіше він допомагає дружині, то менше вони сваряться, і Юля більше не виглядає пригніченою і недоглянутою, і думки про інших відпали самі собою. Щоправда, тепер, коли після роботи він поспішав додому, замість того, щоб посидіти з колегами, він чув у свою адресу те саме, що й Максим. Але це його зовсім не турбувало.
