Є дві сестри, одну звати Наташа, другу Олена. Різниця у віці у них пристойна, але це не заважає їхній дружбі. Вони разом змогли показати приклад, як потрібно проносити крізь роки такі рідкісні стосунки із взаємодопомогою та взаєморозумінням. Чимало людей навіть накривало почуття заздрощів, дивлячись на них.
Наталя у сім’ї була молодшою. Життя її склалося вдало: є чоловік, двоє діточок, гарна квартира, робота до душі та життєві цілі. Навіть у такому ритмі життя Наталя завжди знаходила час на сестру. Це як за старих часів, коли Олена часто їздила в поїздки разом із Наталею (хоч на вихідні, хоч на море відпочити). У їхніх стосунках було все: від розмов по телефону добу на проліт до дружніх рішень негараздів, що виникають.
Олена була старшою сестрою. У її долі все було не так радісно. Від неї пішов чоловік, якого вона дуже любила. Він проміняв її на жінку, яка старшою від нього на десять років. У Олени не було дітей і життя на самоті, з роботою також не склалося. Такою була її реальність. Тепер Олена вже на пенсії, але завжди рада новому дню. Також вона щиро бажає, щоб у родині Наташі все було добре, вона переживає за них як за рідних і завжди готова виручити.
Олена живе в бабусиній однокімнатній квартирі. І ніби все гаразд і все прекрасно у неї, але одне прохання сестри не дає їй спати спокійно.
— Олено, – телефонує Наташа, – Давай подумаємо про майбутнє. У мене діти ростуть. Може подумаєш про заповіт?
Олена розуміє все і навіть не проти того, але неприємно стало після тих слів дуже. Так воно і буде, звісно, але хотілось би з власної ініціативи.
Головна картинка – pexels.