fbpx

Оце, відколи дізналися, так місця собі не знаходжу. Ходжу по квартирі туди-сюди і ніяк не можу зважитися. Кілька разів, навіть, телефон брала до рук, аби набрати сусідку але не стала. Вийшла на сходову клітину постояла під її дверима руку піднесла до дзвінка, але не змогла, зайшла знову до себе

Оце, відколи дізналися, так місця собі не знаходжу. Ходжу по квартирі туди-сюди і ніяк не можу зважитися. Кілька разів, навіть, телефон брала до рук, аби набрати сусідку але не стала. Вийшла на сходову клітину постояла під її дверима руку піднесла до дзвінка, але не змогла, зайшла знову до себе.

Вся справа в тому, що моя сусідка Тетяна не те що мені подруга, але добре знайома. Уже багато років ми по сусідськи ділимося то рецептами, то своєю випічкою, то можемо за чаєм посидіти. Не сестра, не найкраща подруга, але по-доброму завжди були.

Тетяна не сама живе є у неї чоловік. Мирон цивільний чоловік, офіційно вони досі не розписалися, адже в нього є дружина. Ніби і гарні між ними відносини, не бачила я жодного зразу аби між ними були якісь непорозуміння.

Діток у них немає – Мирон не хоче. Від першого шлюбу має трьох, тож уже навчений, як він каже. Так і живуть собі удвох одне одного глядять. Ніби як щасливі.

То було десь із рік тому. Поїхала Тетяна на відпочинок а я, скажу вам чесно не спеціально я це робила не слідкувала я за сусідом нема мені чим зайнятися своя сім’я є, але однієї ночі я добре бачила, як він проводжав зі своєї квартири незнайомку десь о годині третій чи четвертій вночі.

Читайте також: Коли я подалась на заробітки, діти мої уже були дорослими а чоловік остаточно скотився “до ручки”. Мене ніщо вдома не тримало, навіть кіт і той із тієї оселі втік, тож і я не стала там триматись. Минуло двадцять років і я повернулась, от тільки ніяк зрозуміти не можу одного: чого усі на мене ображені

Стало мені цікаво, як це так, а ще дуже прикро за Таню. Знала я що поїхала вона на два тижні, тож наступної ночі хотіла чи не хотіла, а сон до мене не йшов. Стала я біля дверей і знову дивилася що ж там має бути?

І таки ж і так. Знову та сама білявка вийшла з квартири навпроти. Тепер у мене сумнівів не було – у Мирона з’явилася любка.

Тоді я хотіла Тані усе розповісти, але мій чоловік мене спинив. Каже мені що може сусідка і знає все, то їхні відносини.

— Уяви, а якщо вона прикидається, ніби не знає. А ти прийшла свою правду на неї вилила. Нащо воно тобі? Їм добре собі удвох, то хай собі так і буде.

Відтоді минув в рік. Я мовчала мов риба, хоча часто було таке, що зізнання висіло уже на краєчку язика, але я трималась мужньо. А це Тетяна, дивлюсь, сама вона на себе не схожа. Дуже засмучена, запитую що сталося а вона аж захлипалася бідолашна.

Виявляється Мирон занедужав, спеціалісти оглянули і сказали що шанси на одужання є і дуже високі однак коштує це дуже і дуже дорого.

— А в нас таких грошей немає, – каже Тетяна, – оце хіба лише квартиру продам. В Мирона батьків в селі то там напевно і житимемо. Якщо оцей бетон і метал врятує мені мого чоловіка то я не буду шкодувати продам усе.

Мені стало дуже шкода Тетяну. Видно було, що вона справді побивається за своїм чоловіком.

Але ж у мене перед очима все стояла та білявка, яка виходила з квартири Тетяни коли її не було.

І ось, уже який день ходжу сама не своя. Дуже хочу піти до сусідки і розповісти все що бачила, адже вона може зробити непоправну помилку.

А з іншого боку розумію, що відтоді уже багато води стекло.

Я дуже розгублена не знаю як мені тепер бути.

Розповідати Тетяні про все, чи зберегти цю таємницю і не втручатись, хай робить, як знає.

Підкажіть, бо ж тут доля людини вирішується, а я не знаю, як вчинити так, аби ще й не нашкодити.

26,09,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page