Людмила вже майже рік жила в будинку свекрухи. Молодятам було відведено кімнату у двокімнатній квартирі. Чоловіковій мамі дісталася прохідна вітальня. До свекрухи невістка ставилася з повагою та з почуттям глибокої вдячності за сина. З перших днів заміжжя вона називала її «мамою», і допомагала поратися по господарству.
Дарина Сергіївна була педантичною, суворою і гострою на язик жінкою. Вона з чоловіком Федором, приїхала до міста з далекого села ще в середині сімдесятих. Вищої освіти в неї не було, лише кілька початкових класів.
У Дарини була велика родина. З п’ятьох дітей вона була найстаршою. От і довелося доглядати за молодшими сестрами і братами, допомагати батькам, які допізна працювали в полі.
Працьовита дівчина дуже сподобалася односельчанинові Феді. Справили веселе, сільське весілля, та й поїхали шукати щастя у місті. Влаштувалися працювати на металургійний завод, у гарячий цех. Довго блукали по орендованих квартирах з двома маленькими синами. А потім одержали довгоочікуване житло від підприємства. І здавалося б можна, нарешті спокійно жити — не тужити, але до хати Дарини Сергіївни прийшла біда.
На заводі її коханого чоловіка Федора не стало. Молода жінка залишилася одна з двома синами, восьмирічним названим на честь батька Федором та Павлом, якому не було й трьох. Дітей вона піднімала сама. Заміж так і не вийшла. Хоч молодший Павлик, який зовсім не пам’ятав батька, часто просив: «Мамо, ну знайди для нас тата!»
Минув час, сини виросли. Федір давно одружений та живе окремо з дружиною та дітьми, а тепер і Павлик привів ще одну невістку. Дарині Сергіївні далеко за шістдесят, вона часто нездужає і син не наважився залишити матір, хоча молода дружина вмовляла його піти жити на орендованій квартирі: «Павлику, нам потрібно починати самостійне сімейне життя. На одній кухні не можуть бути дві господині. Але чоловік так і не погодився. Добра і терпляча Людмила змирилася.
Нова атмосфера у квартирі свекрухи була незвичною. Жінки обидві дуже старалися. Дарина Сергіївна частіше поралася на кухні: «Павлик не буде, їсти те, що ти готуєш, він звик до моїх страв». Людмила, проковтнувши, як їй здавалося, гострі слова, займалася прибиранням, а після роботи та на вихідних йшла в магазин за продуктами.
Якось, повернувшись з роботи, жінка помітила, що за її відсутності, хтось перебирав її речі. Дівчина складала все дуже охайно, кожна річ була у неї на своєму місці і розкладена по пакетиках. А тут усе перемішано. Людмила подумала, що це певно чоловік шукав свої речі. Він часто нарікав, що через її пакети і рівнесенькі стосики, він не може швидко знайти свої речі. Дружина посміхалася і ще з вечора готувала чоловікові одяг, якій він завтра візьме на роботу. Цього разу Людмила навела порядок на полицях і до приходу Павла, забула про те, що сталося. Минуло трохи часу і історія повторилася.
Цього разу жінка спитала у Павла, що він шукає в шафі за її відсутності. На що чоловік з подивом відповів: «Нічого я не шукав». В душі у Людмили з’явився неприємний осад, але запитувати свекруху чи це вона порпалася у її речах жінка не наважувалася, щоб не спровокувати сварку. Вона мовчки упорядкувала полиці, та коли Людмила знову побачила той самий безлад, їй увірвався терпець і вона вирішила звернутися по допомогу до чоловіка: «Павлику, поговори, будь ласка, зі своєю мамою. Адже це вона періодично наводить безлад у нашій шафі, бо більше нема кому. Я не знаю, що вона шукає, але це дуже неприємно. Якщо їй справді дуже цікаво, що там лежить, чому б після того, як вона подивилася не скласти все, як було і не залишати після себе розгардіяш?» Але чоловік категорично відмовився втручатися і сказав: «Ви жінки, самі й розбирайтеся». Зробити зауваження Дарині Сергіївні Людмила так і не наважувалася. Мовчки носила неприязнь в собі і все частіше дошкуляла чоловікові. Іноді доходило до сліз.
Павлик не витримав, і спитав у матері: «Мамо, навіщо ти копирсалася в наших речах?» Дарина Сергіївна відповіла: «А мені було цікаво, що твоя Людмила собі купує, а мені не показує?»
Виявилося все дуже просто! Літня жінка і молода невістка були не достатньо близькі для відвертих розмов одна з одною. Щоб вичерпати бурю в склянці, і не образити обох жінок, Павло почергово поговорив з кожною із них. Матері сказав, щоб не приховувала своєї цікавості, а дружині – щоб більше ділилася зі свекрухою новинами.
Завдяки простій розмові ситуація вирішилася. Людмила досі пишається розумним та надійним чоловіком, а з його матір’ю намагається бути ближче.
Автор: Olena Pershina.
Фото ілюстративне.