fbpx
Культура
Переселенка з Макіївки створює неймовірної краси речі з вовни

Щоб робити вироби з вовни, треба обирати матеріали гарної якості та відточити техніку. Тоді речі будуть носитись довго та менше забруднюватись. Із інструментів для навчання потрібна спеціальна голка та вовна різних кольорів. Вчитись можна за відео в інтернеті. Коли вироби будуть гарної якості, матимуть свій унікальний стиль, можна піднімати ціну.

Про це Gazeta.ua розповідає Олена Кущенко з Макіївки, що на Донеччині. Вона 2014-го разом із 10-річним сином переїхала до Дніпра. Місто обрала навмання: до Дніпра був найближчий рейс і залишався останній квиток. Там почала займатись валянням і продавати авторські речі з вовни.

“Рік не могла знайти роботу. Постійно відмовляли на співбесідах. Казали, що дуже розумна для них, – розповідає Олена. – Почала малювати, щось ліпити. Творчість допомагала пережити важкі часи. Подруга познайомила з валянням та надіслала мені посилку з 3 видами шерсті й спеціальною голкою для валяння. Місяць вчилась за відеоуроками працювати з шерстю. Спочатку навчилась техніці мокрого валяння та зробила рожеве намисто”.

За 4 роки Олена отримала 3 гранти на розвиток справи. Спочатку гроші йшли на купівлю обладнання: колодки, інструмент, манекени, великий 2,5-метровий стіл для роботи.

Читайте також: Отримую 2200 євро, але з вирахуванням податку на руки платять 1100 євро: українка розповіла про роботу на німецькій пошті

“Працювати з шерстю дуже важко. Руки іноді просто відвалюються, – розповідає Олена. – Робила першу маленьку сумочку 4 години. Вона була не дуже вдалою, але я з нею все одно ходила. У магазині продавчиня спитала, чи це я сама валяла та дуже нахвалювала її. Тоді я зрозуміла, що буду займатись валянням далі. Але ця справа для мене не бізнес, а вираження внутрішнього стану. Творчість врятувала від депресії”.

Вовну замовляє в українському інтернет-магазині з Німеччини, Італії та Англії. 100 г коштує від 130 грн. На одну маленьку сумочку чи рукавиці треба близько 50 г вовни. На роботу витрачає близько 6 год. Також треба купувати декор, тканину на підкладку, витрачати гроші на комунальні послуги.

“У валянні дуже важлива якість вовни, щоб виріб не кошлатився, не розвалився та слугував довго. Я знала тільки за описом із відеоуроків про те, якою саме має бути вовна гарної якості. Потримати у руках змогла тільки на виставці місцевих майстрів, – згадує Олена. – Асортимент формувала інтуїтивно. Зараз виготовляю панно, рукавиці, шалі, шапки, гаманці-косметички. Усього роблю потрохи, просто показую, що саме вмію робити”.

Працює за індивідуальним замовленням. Кожний клієнт може обрати колір, візерунок чи інший декор. Пара рукавичок коштує близько 500 грн, сумочки продає від 900 грн, шарфи – близько 1500 грн. У місяць буває 3-4 замовлення.

“Спочатку гаманці-косметички продавала за собівартістю – 200 грн. Кожного разу допрацьовувала модель і техніку. Наприклад, почала доповнювати образ яскравою підкладкою, замінила фурнітуру на італійську, додала гаманець на блискавці. Поступово ціна зростала, – зазначає Олена. – Зараз розумію, що саме подобається людям. Нехай краще клатч полежить 3 місяці та його купить той, хто дійсно оцінить роботу”.

За виробами з вовни треба спеціальний догляд. Прати вовняні речі треба вручну у воді близько 30 градусів. Олена зазначає, що вони, якщо добре зваляні, слугують довго та не дуже забруднюється.

“По суті, немає якоїсь сезонності у справі. Є й літня вовна, яка завтовшки 14 мікронів, але вона коштує 300 грн за 100 г. Разом із натуральним шифоном можна робити літні речі. Але це нереально дорого виходить, – розповідає Олена. – Я спеціально ношу з собою таку вовну та шифон, показуючи людям, бо ніхто не знає”.

Фотографії робіт виставляє у соціальних мережах. Найбільше купують на ярмарках. Обирає безкоштовні заходи, бо не кожного дня можуть щось купити.

“Виходила продавати на алею, де стоять із виробами місцеві майстри. Спочатку люди проходили повз, потім почали дивитись, а вже за певний час щось купували. Людям треба звикнути та почати довіряти, – розповідає Олена. – Був один афроамериканець, який вибирав подарунок для “своєї леді”. Він кожну сумочку дуже ретельно оглядав, навіть рукавички намагався натягнути. Того дня винесла вперше сірий клатч із вишитими мезенскими кониками. Він купив його”.

У планах – персональна виставка на тему пазирицької культури, залишки якої знайшли у горах Алтаю. Олена отримала грант на закупівлю потрібних матеріалів і зараз робить панно та інші речі з орнаментами тварин.

“Планувала виставку цією осінню. Але коли почала над нею працювати, зрозуміла, що у мене почався новий етап розвитку. Хочу робити такі речі, щоб можна було в музеї виставляти”, – ділиться Олена.

facebook