Мені тридцять п’ять років, і я заміжня вдруге. З першим чоловіком я розійшлась ще десять років тому і ми не спілкуємося. У мене є син від першого шлюбу, йому одинадцять років. З моїм другим чоловіком, ми познайомилися чотири роки тому. Він теж був одружений, але дітей не має.
Як люди, які вже мали негативні відносини, ми довго придивлялися один до одного, і довгий час взагалі не думали створювати сім’ю. Але через два роки зустрічей і несерйозних відносин ми зрозуміли, що любимо один одного. І мій чоловік зробив мені пропозицію. З моїм сином у них відразу склалися непогані відносини. Тому я була повністю спокійна.
Перший час ми пожили в моїй однокімнатній квартирі, а потім вирішили її здавати квартирантам, а самі переїхали в трикімнатну квартиру до свекрухи. Ми вирішили, що так для всіх буде краще. Свекрусі одній нудно в такій великій квартирі, а нам в однокімнатній тісно. А так ще й дохід буде. Свекруха в мене теж хороша, ми відразу знайшли спільну мову. Але якось відразу стало зрозуміло, що сина мого вона не сприймає. Часто лає його за дитячі пустощі, і видно, що теплоти в її ставленні до нього немає. Я розумію, що їй хотілося б виховувати власних онуків. І вона сама не розуміє, що дитина ні в чому не винна. Я намагаюся на неї не звертати уваги. Я впевнена, що ми з чоловіком, обов’язково подаруємо їй онуків. Ми серйозно про це думаємо. Але моя дитина теж заслуговує любов і ласку. Ну не винен він у тому, що він син іншого чоловіка, а не її сина.
Я так давно мріяла про міцну і люблячої сім’ї, і все так добре складається, якби не цей факт. Вона не волає прям на нього, все в рамках пристойності і розсудливості. Але любові з її боку до мого хлопчика немає. Мама чоловіка його правильно виховує, я навіть не втручаюся. Я теж йому намагаюся пояснити, де він буває не правий, він уже великий хлопчик, і повинен вміти визнавати свої помилки. Ну, загалом, не про те.
Я хочу налагодити відносини між свекрухою та моєю дитиною від першого шлюбу. З моєю мамою він теж не надто ладнає – непорозуміння поколінь. Так було у багатьох. Але питання навчити свекруху і сина любити один одного, це вже справа принципу.
Я так довго ростила сина сама, і зараз дуже рада допомозі з боку чоловіка і бабусі. Мені все так подобається, тільки потрібно налагодити їх відносини. Адже так всім буде краще. Нехай у свекрухи буде ще один або два онука, але я хочу, щоб вона всіх однаково любила. Для мене це дуже важливо. Але безпосередньо з нею я заговорили не ризикну – дуже дорожу нашими стосунками. А може залишити їх двох на кілька днів? А нам з чоловіком поїхати кудись на час.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
