Моя шкільна подруга Агнеса вивчилася на медсестру й почала працювати в школі, в котру після університету через два роки направили й мене. Так сталося, що ми одночасно в одній компанії познайомилися з хлопцями та стали з ними зустрічатися. З різницею в кілька місяців ми відгуляли весілля одна в одної.
Агнешці «пощастило» жити з чоловіком Маркіяном у свекрушиній квартирі. Вона мені говорила, щоб я належно оцінила свого коханого вже за те, що взяв у кредит квартиру, мовляв, у злагоді й мирі якось сплатите за неї, зате ніхто не втручатиметься у сімейні справи.
В міру покірна Агнешка задля родинного спокою терпеливо вислуховувала нудні повчання Маркіянової мами. Коли в душі аж дуже накипало, кликала мене в свій кабінет, щоб виговоритися. Якось між уроками я сама зайшла до неї і застала її в пригніченому настрої. Подруга розповіла, що у вихідні, прогулюючись парком, зустріли Маркіянових однокласниць Єлизавету і Елліну.
Жінки запропонували організувати наступними вихідними зустріч у ресторані. Вони прийдуть з чоловіками, бо мають для Марка пропозицію на мільйон. Нічого особливого ніби не сталося, але аж надто гарячою була зустріч колишніх однокласників. Вишуканий одяг, «з голочки», робив елегантних дам ще впевненішими. Вони якось звисока ковзнули по Агнесі поглядом, коли Марк їх знайомив і більше не зважали на неї.
Чесно кажучи, я так і не зрозуміла, через що подруга аж така засмучена, витлумачила це по-своєму, запропонувавши перед походом у ресторан прийти з чоловіком до нас. Ми також у ту неділю запланували похід у гості. Чоловікам запропонували пограти в настільну гру, а самі в другій кімнаті почали наводити марафет. Я дала Агнешці свою найкращу сукню та прикраси, зробила макіяж. Моя скромниця перетворилася в справжню красуню. Нічого не бракувало й мені. Побачивши нас, мій чоловік не втримався від захоплення і жарту:
– Овва! Ти глянь, друже, як вони нас провокують. А якщо б я переплутав?
– Ти диви! То він на сукню звертає увагу, а не на кохану дружину, – підтримала я веселий настрій.
Наступного понеділка я побачила подругу вже веселішою. Її не хвилювало, що на тій зустрічі дізналася багато чого про Марка та Елю: шкільна любов, потім вони вступили на один факультет, Марк приводив Елю до себе додому, йшло до весілля, але несподівано в його тата з’явилися проблеми зі здоров’ям, і в стосунках пари трапилась вимушена пауза. Коли не стало батька, ще й зв’язок між ними обірвався. Марк прийшов до Елліни, щоб з’ясувати, що сталося. Її батьки повідомили, що доньці запропонували роботу в Сеулі. Через кілька місяців Еля йому написала: вибач, зустріла іншого, залишаймось друзями.
На зустріч друзів Елліна прийшла без чоловіка, бо він мав термінову зустріч з діловими партнерами, пропонувала Марку налагодити співробітництво з їхньою фірмою, обіцяючи золоті гори, якщо їм спільно вдасться виграти тендер, а сама не спускала з нього очей. Агнешка намагалася приборкати свої ревнощі, щоб не вирвалися назовні, але вдома дала їм волю. Марк заледве її заспокоїв, сказавши, що після розлуки не відчував особливого смутку, напевне, то було не кохання, а звичайна шкільна, а потім студентська дружба.
Коли свекруха дізналась, що Еля повернулась, старалася при нагоді вколоти невістку, мовляв, яка то була чудова пара – Марк і Еля, – з якої вона гарної сім’ї, як її любив покійний чоловік, скільки разів вона в них удома бувала, яку смачну каву заварювала, якими власноруч спеченими тістечками пригощала.
Подруга терпеливо переносила свекрушині шпильки, бо вірила Марку, що він тільки її кохає, ось заробить у тій фірмі більше грошей, може, також квартиру в кредит оформлять і заживуть удвох щасливо. Та свекруху ніби лихий попутав, стала до сина приставати, щоб запросив Елю в гості, мовляв, так заскучала за її голосочком, за її хрумкими тістечками. Агнеса вже дні стала лічити, коли нарешті та подруга дитинства повернеться зі своїм чоловіком у Сеул.
Не дочекавшись, коли син запросить Елліну, свекруха сама зателефонувала їй з його телефону, і що цікаво: вибрала момент, коли Агнеса пішла ставити крапельницю знайомій в сусідній будинок. Повернувшись через три години, вона застала «милу» картину: чоловік, свекруха та Елліна чаювали, сміялись, розглядаючи світлини. Марк покликав приєднатися, та свекруха не втрималася від докору, мовляв, бачиш, як можна по-сімейному гарно посидіти, а тобі мало роботи в школі, ще собі підзаробітку шукаєш по людях. Агнесі урвався терпець і вона пішла збирати речі, зателефонувала мені, якщо прийму переночувати, то щоб ми з чоловіком під’їхали під її будинок.
Марк Агнесу не тільки не зупиняв, а ще й дорікав, мовляв, Еля допомогла підписати контракт, на кону великі гроші, а дружина знайшла час показувати свої мухи. Я порадила подрузі не поспішати з рішенням, а спробувати врятувати їхній шлюб, поки остаточно не тріснув по швах, а задля цього піти до чоловіка на роботу, і там у кабінеті наодинці спробувати поговорити відверто.
Піднімаючись східцями, Агнешка зустріла Елю. Між жінками відбулася палка розмова.
– Ти навіщо тиснеш на Марка? Він не міг мене забути. Відпусти його. В нас із ним спільна справа, мене обожнює його мама, Марк був із тобою з жалості і мені на зло, але зараз усе змінилося.
– В тебе ж є чоловік, – сказала Агнеса.
– Та хай котиться в свій Сеул, – відрізала Еля, – Марк моя доля.
Розв’язка цієї історії швидка й несподівана. Через кілька днів до мене в двері квартири подзвонив Агнесин чоловік, щоб забрати дружину додому. Маму його терміново госпіталізували після того, як вона дізналась, що Еля його хитро обманула. Коли вона запропонувала йому відновити колишні стосунки і почувши, що між ними все скінчено, разом із чоловіком-корейцем вони злили всю інформацію конкурентам, зірвавши гарний куш, а фірму, де працював Марк, довели до банкрутства.
Мій чоловік запропонував Марку допомогти з роботою. Свекруха після лікарні стала до невістки, немов шовкова, і вся родина зажила щасливо.
