Одні розповідають, що раді чи не раді невісткам, прийняли чи не прийняли їх, а для мене одруження сина не стала якоюсь такою значущою подією.
Артем виріс біля мене, але вже з дев’ятого класу пішов навчатися у місто та так там і залишився. Не знаю, можливо, я якась неправильна мама, але бачилися ми з ним рідко зідзвонювалися: раз або двічі на тиждень. Та й робота у нього була важка нервова, не завжди був час мене набрати, ну і я працюю.
Одружилась вони з Анею тихо без гучного святкування. Дівчина ніби непогана, та й жили вони до того років зо п’ять разом. Розписатись вирішили тільки тому що скоро повинні була стати батьками.
З’явився перший онук майже одразу за ним і другий. Ніколи син мені на дружину не жалівся та й Аня зі мною розмовляла рідко, тож як том у них в родині я не знала достеменно.
Прожили вони разом 10 років і тут телефонує мені невістка захлипана:
— Ми з Артемом розлучаємося.
Ця новина мене прикро вразила. Хай як би там було, але двоє діток залишаються без батька. Так, мій син точно б ніколи їх не залишив і буде допомагати в усьому, не в його характері відступати, але то ж зовсім інше ніж жити у повній сім’ї.
Пробувала я з сином говорити, пояснити що родину треба зберегти і що у кожній сім’ї бувають труднощі але він швидко обірвав розмову:
— Мамо ти не так добре знаєш Аню, як думаєш. Я не можу більше з нею жити. Навіть бачити її не можу, а ти просиш сім’ю зберегти.
– Ти не можеш з нею жити, а діти? Залишиш їх самих? Без батька виріс і своїх без батька залишаєш? Згадай себе, якими ти очима дивився на своїх однолітків які з татом у футбола ганяли. А тепер такої долі хочеш власним дітям? Повернися в родину інакше не син ти мені більше.
Отак славо за славо і стільки я всього наговорила сину, що й досі згадати соромно. Він слухавку кинув, скажавши, що його життя мене не стосується і розлучення. то не кінець світу, зрештою.
Аню покликала жити до себе, адже батьки їй сказали що не приймуть у своєму домі. Оскільки я живу в передмісті, будинок у мене гарний великий, тут і діткам місце буде та й мені веселіше і з невісткою під одним дахом. Аня спершу ніби, як вагалась, але я упросила таки. Мені було її шкода і дуже соромно за сина свого.
Спершу все у нас було добре. Аня гарна господиня, дім розквіт дитячим сміхом і трояндами які насадила Аня довкола. Оскільки у сина з невісткою не було власного житла то малих я переписала до себе ще при їхній появі на світ. Це було тоді саме собою зрозуміло і я навіть не здогадувалась, як ця обставина вплине на моє подальше життя.
Десь за рік те сталося вперше. Приходжу я з роботи а у мене повен дім незнайомців – Аня друзів запросила.
Знаєте я тоді сіла біля них ніби й гарно посиділи. Коли розходились, Аня гостинно припрошувала їх прийти ще раз.
Я і тоді нічого не сказала, та й що було говорити? Ну посиділи компанією, розійшлися. Нічого ж такого не сталося.
Але оті гості стали приходити все частіше і частіше. Спочатку ніби тихо мирно було а потім уже бачу що це зовсім не дружні посиденьки. Стала моя невістка добряче заливати за комір. Зрозуміла я що це треба припиняти і строго так кажу: “Більше такого у моєму домі не буде. Запам’ятала? Зустрічайся зі своїми друзями на іншій території”.
Так компаній в нашому домі більше не було, натомість Аня почала влаштовувати особисте життя. Одного разу у мене на кухні з самого ранку опинився незнайомець. Згодом я дізналась, що то Анине нове кохання.
В моєму домі? Серйозно?
Тоді я й виставила Аню на двір сказала, аби вона шукала притулку деінде. Однак виявилося, що все не так просто, як я вважала. Уже через день разом з відповідною службою Аня заселилася знову.
Так все виходить, що повноліття дітей мушу я терпіти і їхню маму в домі. Телефонувала я до сина жаліюсь, прошу вплинути на його колишню дружину. А він замість того, щоб мене підтримати сказав що я отримала те чого так прагла.
— Я намагався тобі тоді пояснити чому з нею розлучаюсь але ж хіба ти стала слухати? От і маєш маму те що маєш. Пробач, мамо. Як би я не хотів, але допомогти тобі нічим не можу.
Син умив руки а що мені робити я не знаю? Хоч бери та з рідного дому тікай адже витерпіти концерти, які влаштовує мені колишня невістка, уже просто нереально.
Може хто підкаже як мені бути в цій ситуації? Невже виходу ніякого?
29,09,2023
Головна картинка ілюстративна.
