У мене мама ніколи не була особливо чадолюбна. Мені вона в дитинстві приділяла уваги стільки, щоб ніхто не міг сказати, що вона не займається дитиною. Близькі ми ніколи не були.
Я звикла, що матері не до мене і не нав’язувалася. Тим більше, у мене дуже близькі стосунки з тіткою Ніною, рідною маминою сестрою. У тітки Ніни теж є дочка – Віра, вона молодша за мене роки на чотири. Віра мені як рідна сестра, ми, можна сказати, росли разом.
У сім’ї тітки мені завжди було затишніше. Вона щиро цікавилася моїми успіхами та переживала через невдачі. З нею я могла ділитися секретками, які мамі були не цікаві.
З роками нічого не змінилося. Коли я вийшла заміж, мама заявила, що на неї я можу не розраховувати, вона мені допомогти не зможе ні в чому. Я не надто й розраховувала, але все одно вразила така реакція на інформацію, що твоя єдина дочка виходить заміж. Потім вона, звичайно, привітала, але спочатку вважала за важливе позначити, щоб я на неї не розраховувала.
Коли з’явилася онука, мама навіть на виписку не прийшла, заявивши, що не любить усього цього. Вперше дитину вона побачила, коли я сама до неї в гості прийшла, приблизно через півроку після появи дитини. Розумію, що мама не надто любить дітей, але хоча б з ввічливості могла б поцікавитись моїм станом та станом малюка. Але не вважала за потрібне.
Зі мною поряд була тітка Ніна, їй я могла зателефонувати з запитанням у будь-який час дня та ночі, вона й сама приходила сидіти з дитиною, щоб мені допомогти, і до себе кликала. Коли дитина підросла, тітка Ніна стала залишати її на ніч, щоб ми з чоловіком могли трохи побути тільки вдвох. Від матері пропозицій навіть погуляти не надходило.
Мама не втомлювалася повторювати, що в неї вже й сил немає допомагати, і здоров’я, та й часу не вистачає. Немає і немає, навіщо як шпак одне й те саме повторювати, особливо, якщо тебе ніхто ні про що не просить.
Мені вже звично було розраховувати на себе та допомогу тітки Ніни. До мами я не зверталася по допомогу з приводу дитини жодного разу. Це всіх влаштовувало донедавна.
Зараз дочці майже п’ять років і сімейний сказала, що нам треба вивезти дитину на море. Але ми з чоловіком працюємо і відпустки раніше за березень у нас просто не вийде. А доньку до моря звозити треба прямо зараз і на місяць, не менше.
Тоді ми запропонували з’їздити тітці Ніні, природно, ми все сплатимо. Вона зраділа, сказавши, що ніколи за кордоном не була. Начебто все вирішили, готуємось брати квитки.
Раптом активізувалася мама. Почала дзвонити, приходити, навіть із онукою поривалася сходити погуляти – коли ж таке було? Покрутилася навкруги і заявила, що не розуміє, чому до моря з онукою їде Ніна, а не вона.
– Я ж таки бабуся, було б логічніше, якби я поїхала з онукою.
– Так у тебе вже й сили не ті, і часу немає?
– Ось одного разу сказала, а ти причепилася до слів. Тоді так і було, а зараз мені вже краще, та й справи я підтягла. Зрештою, я рідна бабуся, дитині зі мною їй буде комфортніше.
Тут я тільки могла посміхатися. Ага, внучка її за все життя разів п’ять бачила, два з яких не пам’ятає. А тітка Ніна її з пелюшок няньчить, дочка її бабою кличе. А моя мама їй взагалі чужа.
Але це все пояснювати мамі марно, тільки множити безглузді слова. Я просто попросила перерахувати продукти, на які її онука не може їсти за станом здоров’я. Мама навмання тицьнула пальцем у небо, не вгадала, звичайно. Які ще можуть бути питання? Отак і відпускай з нею дитину, невідомо, що з того вийде.
Тепер мама на мене образилася. Вона вважає, що я в цій ситуації не права. А я вважаю, що якщо хочеться на море, то їдь за свій рахунок, не треба сюди приплітати мою дитину. А тітка Ніна шле фото з курорту. Вони обоє загорілі і щасливі. Мала радісно щебече в трубку, як же їй добре і які казочки їй бабуся Ніна цікаві розповідає.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
