“Іди з очей геть! Я не можу вже дивитися на тебе і на твоє руде поріддя!” – кричав Костя. Марія намагалася вихопити у нього з рук пляшку оковитої. “Перестань, тобі вже вистачить. І не кричи, а то дитина почує”, – сказала жінка. “А нехай чує, їй давно пора правду знати. Наталочко, а ну йди сюди, розповім тобі цікаву історію про твою улюблену матусю!” – крикнув чоловік. На ватних ногах дівчинка зайшла в кімнату.
Не така як всі
Наталочка з самого дитинства відрізнялася від своїх однолітків. У неї було яскраво-руде вогняне волосся, смаглява шкіра. Такому кольору волосся могла б позаздрити будь-яка дівчина, але у Наталочки все було своє, натуральне. Такою ефектною зовнішністю її нагородила природа.
– А де твої веснянки, Кульбаба? – так називав Наталочку сусідський хлопчик Паша.
– Вітром здуло, – засміялася дівчинка і втекла в поле.
Непрості відносини
Найбільше Наталі подобалося проводити час наодинці зі своїми думками, милуватися мальовничою природою. Додому просто ноги не несли: батько постійно пив, вони з мамою лаялися кожен день. Доходила справа і до рукоприкладства. Чоловік не контролював себе: варто було йому буквально понюхати пробку, як він тут же немов зривався з ланцюга і починав трощити все навколо.
Причину агрeсії батька Наталя не розуміла. І також їй було прикро від того, що він не виявляє до неї турботи, ласки, любові. Вона бачила, як інші діти спілкуються зі своїми татами. Це було небо і земля щодо її ситуації в родині.
А ще Наталя не раз чула плітки про те, ніби вона ні на кого з батьків не схожа. Звідки таке рудоволосе диво у батьків з чорним, як смола, волоссям? Але дівчинка відганяла від себе дурні думки.
Гірка правда
В черговий раз батько напився. Наталя сиділа в сусідній кімнаті і читала книгу. Точніше, намагалася. На вулиці вже було темно, прийшов час лягати спати, але дівчинка знала, що заснути їй явно не вдасться. Заважали крики батьків в сусідній кімнаті.
Мимоволі Наталя прислухалася до розмов мами і тата. Слів матері вона не чула, а от батько кричав так сильно, що можна було без зайвих зусиль зрозуміти, про що йде мова.
Коли Наталя почула фразу про те, що їй пора дізнатися всю правду, то не змогла всидіти на місці. Дівчинка на ватяних ногах вирушила в сусідню кімнату до батьків.
– Ну що, руде кодло, слухай, хто твоя мама і хто ти така, – незрозуміло пробурмотів батько, побачивши Наталю на порозі. – Я не твій тато, це твоя мама нагуляла тебе від іншого …
Далі Наталя вже нічого не чула. Крізь пелену вона бачила, як мама намагалася вивести батька з кімнати, як просила дочку не звертати уваги на “п’яне марення”. Наталя ж після хвилинного ступору зірвалася з місця і побігла до бабусі в сусідній будинок.
Одкровення бабусі
– Бабуся, скажи, це правда? Костя – не мій тато? – питала, ридаючи, Наталя.
– Хто тобі таке сказав? Не слухай ти їх, це все плітки сусідів, – відповіла бабуся.
– Мені тато зараз сам сказав.
Бабусі нічого не залишалося, як розповісти всю правду. Благо Наталя була вже не зовсім маленька: вона вчилася в середніх класах і багато бачила і розуміла. Так Наталя дізналася про те, що коли Костя був на заробітках, Марія закрутила роман з приїжджим Кирилом. Той був одружений: в іншому селі у нього була своя сім’я. Марія також була офіційно одружена з Костею, але дітей у них на той момент не було. Коли жінка дізналася про свою вагітність, то повідомила радісну новину коханцеві в надії, що він запропонує їй створити сім’ю. Але той поїхав і більше ніколи не з’являвся.
Костя розгнівався, коли дізнався про зраду дружини, але потім вирішив змиритися. Йому здавалося, що він зможе пробачити і виховати Наталю як свою дочку. Однак серцю не накажеш. Старі образи давали про себе знати. Костя став зловживати спиртним і піднімати руку на дружину. Марія відчувала себе винуватою і нікому не скаржилася на поведінку чоловіка.
Пропозиція
Наталя закінчила школу. Два роки вона зустрічалася з тим самим сусідським хлопчиком Пашею. Вони планували зіграти весілля. Одного разу хлопець помітив, що його наречена стала якоюсь задумливою, сумною. Коли він поцікавився, що сталося, Наталія розповіла йому історію з вітчимом. Тоді Паша запропонував з’їздити познайомитися з її рідним батьком.
Зустріч
Кирило як і раніше жив зі своєю тодішньою дружиною Світланою. Дітей у них не було. Відносини у подружжя вже давно розладналися. Світлана дорікала Кирилу в тому, що він прийшов на все готове, адже свого часу вона була завидною нареченою: при багатих батьках, будинку, машині. А Кирило ніколи не працював, тільки жив за рахунок дружини. Зате не раз заводив романи на стороні.
Коли на порозі з’явилася Наталя з Пашею, у Світлани аж душа в п’яти пішла: вона відразу зрозуміла, що це дочка чоловіка. Кирило також побачив схожість і все зрозумів.
– За грошима прийшла? Не отримаєш ні копійки, зрозуміла? – «привітався» Кирило.
Наталя в сльозах вибігла з дому, а за нею Паша.
– Я так і знала, що він такий, – плакала Наташа на зворотній дорозі додому.- Недолюдина і недомужчина.
Більше ніколи Наташа не робила спроб зустрітися з рідним батьком. Зате вона щаслива в шлюбі з Пашею. Пара виховує двох дітей. Вони такі ж руденькі, як і мама.
Читайте також: «Я ніколи не називав тебе мамою, звертався тільки «ма». Прости мене мамо!»- коли все розумієш, але занадто пізно.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
