fbpx
Культура
Повінь і вечірня молитва. Пронизлива притча, яка вселяє віру

У самому сeрці долини, серед полів, луків і лі­сів, у двоповерховому будиночку мешкала щас­лива родина. Складалася з трьох осіб: матусі, та­туся й шестирічного синочка.

Долиною протікав веселий і бурхливий стру­мок.  Джерело

Читайте також: – Хтось мав сказати нашій доньці правду. На душі стало легше, хоча й порушив обіцянку. Прости. Ціле весілля лив дощ. І ридали дві розлучені душі

Будиночок стояв віддалік села, і тому в неділю родина сідала в маленький автомобіль та їхала на Службу Божу до  церкви.

Увечері перед сном усі разом молилися. Один із Господніх ангелів щовечора забирав молитви й відносив їх на Небо.

Якось восени багато днів поспіль падав дощ. Струмок наповнився каламутною водою. Вода почала заливати долину.

Татусь розбудив матусю й синочка. Були пе­релякані, бо вода заливала перший поверх буди­ночка. І далі прибувала. Щораз темніша й щораз швидше.

” Підемо на дах!” – сказав татусь.

Узяв синоч­ка й зійшов на горище, а звідти – на дах. Матуся пішла за ними.

На даху почувалися, як пасажири затонулого корабля на острівці, який ставав дедалі меншим.

Вода невпинно піднімалась і дійшла вже до колін татуся.

Татусь, стоячи на даху, обійняв дружину і ска­зав : ” Стань на моїх плечах і постав синочка на свої плечі. Не бійся. Що б не сталося, я вас не покину!”

Матуся поцілувала синочка і сказала :

” Стань на моїх плечах і не бійся. Що б не сталося, не по­кину тебе!”

Вода далі піднімалася. Затoпила татуся і його плечі, на яких стояла матуся. Потім затoпила ма­тусю, яка тримала синочка. Татусь тримав мату­сю, а вода далі піднімалась. Дійшла до рота дити­ни  її очей чола.

Господній ангел, який прилетів, щоби забрати вечірні молитви, побачив лише пасмо світлого волоссячка в каламутній воді.

Схопив це пасмо й потягнув. З’явився хлоп­чик, далі – його матуся, а за нею – татусь. Усі міцно трималися разом.

Ангел злетів з ними й поклав той людський ланцюг на найвищому пагорбі, куди вода не до­ходила. Татусь, матуся й синочок лягли на траву та почали обіймати одне одного, радіючи.

Замість молитов того вечора ангел відніс на Небо їхню любов. Усі небесні сили раділи цьому.

You cannot copy content of this page