“Повнота шлюбу – це чоловік і дружина. Діти – це прикметник, додаток. Іменник шлюбу – це чоловік і дружина.
Коли люди говорять: «Ми живемо заради дітей», «Я вже давно не люблю цю курку», або: «Я цього бевзя не люблю вже давно, але живемо заради дітей» – це дурниця, так не буває.
Варто чоловікові розлюбити жінку, як він залишить її рано чи пізно, ніякі діти його не втримають. Варто жінці розлюбити чоловіка, як вона піде від нього, ніякі діти її не втримають.
Якщо між чоловіком і дружиною розірвався якийсь важливий зв’язок, ніяка кількість дітей їх не втримає, бо сенс дітей не в тому, щоб скріплювати чоловіка і дружину. Діти даються шлюбу як благословення від Бога, але вони не для того даються, щоб скріплювати чоловіка і дружину.
Зв’язок чоловіка і дружини самостійний сам по собі як союз Христа і Церкви. Це автономний зв’язок, він сам унікальний і абсолютно автономний. І нічого іншого його не сповнить: ні грошові питання, ні вікові, ні здоров’я, ні діти, ні краса, ні судові тяготи. Розлюбив – кинеш. Тому не треба думати, що діти – це скріплюючий фактор.
Чоловік і дружина – це повнота всередині себе, а якщо вони люблять один одного до старості і до останнього подиху – це власне те, що Бог задумав про шлюб”.
Автор – Протоієрей Андрій Ткачов.
За матеріалами – сторінка О.Романа Грицишина.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!