Покинувши чоловіка, Галя з малим Захарком повернулася до батьків. Вони не могли натішитися, що їхня одиначка з онуком тепер житиме з ними в добротному будинку, а не поневірятиметься по закордонних заробітках задля будівництва хати, в якій їй так і не довелося зазнати щастя через чоловікову зраду.
Донька запевняла, що вона не поневірялася, а працювала в сім’ї гарної й привітної польки, де їй були дуже раді, гарно платили, висловлювали навіть бажання приїхати до неї в гості, а з чоловіком вона офіційно ще не розлучилася, та й не розібралася остаточно, чи була зрада, чи ні.
Але рідні все одно вважали, що невдячний зять зламав їхній доньці життя, лікуючи своє серце, прирік на заробітчанство, що їй варто остаточно забути його.
Щоб не сидіти в батьків на шиї, Галя зайнялася пошуками роботи. В районній лікарні, де вона раніше працювала і де познайомилася зі своїм коханим Богданом, вільних місць уже не було, тому жінка влаштувалася на час декретної відпустки медсестрою в сільській амбулаторії.
Щовівторка в медпункт приїжджав сімейний лікар. Кілька років тому він розлучився з дружиною, а тут працює така симпатична медсестричка, то й накинув на неї оком і почав залицятися. Високий красивий брюнет також сподобався Галі, але тільки за вроду.
Вона любила свого чоловіка Богдана, весь час боялася його втратити через слабке серце, та навіть подумати не могла, що він може полюбити іншу.
Галя вже починала жаліти, що піддалася ревнощам, що залишила чоловіка, навіть більше, жінка відчувала, що готова простити зраду, якщо навіть вона дійсно мала місце. Не маючи уявлення про колишню дружину лікаря, співчувала їй, а його в душі засуджувала. прирівнюючи свою ситуацію до цієї.
Галину маму останнім часом почав турбувати тиск. Донька порадила її звернутися до цього лікаря. Він оглянув жінку, заспокоїв, дав рекомендації щодо харчування та способу життя, призначив лікування, не забуваючи при цьому наговорити купу компліментів, чим викликав її захоплення та повагу.
Мама аж розцвітала, коли він перепитав, хто вона для Галі – старша сестра чи справді мама, і коли «помилився» записуючи рік народження: 76-ий замість 66-ий. Вона не могла не пообіцяти прийти на прийом наступного разу, після того, як пан доктор сказав: «Будь ласка, не забудьте, я чекатиму, хочу пересвідчитися, як діють призначені препарати».
Вдома жінка розпитувала доньку про лікаря, чи одружений чи ні. Галя добре зрозуміла мамині наміри, сказала, що нічого не знає.
Але після чергового візиту до медпункту, мама так розговорилася з лікарем, що дізналася всю його біографію: розлучився з дружиною, вчителькою, яка розмовляла з ним, як з учнем, повчала на кожному кроці, має донечку, яку дуже любить, бачиться часто з нею, крім аліментів, дарує їй подарунки, з дружиною постійно сперечалися щодо харчування, виявилося, що вона в нього вегетаріанка, та ще й захоплюється народною медициною, словом, не зійшлися ні поглядами, ні характером.
Проводжаючи маму, Галя залишила на столі телефон. Почувши дзвінок, лікар підняв слухавку, нібито машинально переплутавши зі своїм мобільним, і на запитання, хто він такий, назвав тільки своє ім’я, в свою чергу запитавши, хто його співрозмовник.
У слухавці почулися короткі гудки. Якраз зайшла Галя, лікар вибачився за свою «помилку», а вона, побачивши від кого вхідний, вийшла поговорити, та замість розмови почула тільки чоловікове звинувачення, що, мовляв, сама знайшла собі іншого, а йому докоряє в невірності.
Мама почала натякати доньці приглядатися до лікаря, не ігнорувати його залицяння, бо вона бачить, що доктор нерівно дихає до неї. А вона ще молода, мусить думати про особисте життя, не буде ж все життя сама, та й Захаркові тато потрібен.
Галю такі розмови тільки дратували, їй з думки не йшли слова Богдана про її невірність. Ось він поспішив із висновками, так, напевне, й вона більше на придумувала, ніж було насправді.
Наступного дня зателефонувала Богданова сестра, повідомила, що брат у лікарні, просила помиритися, бо вони обоє понавигадували всього, а насправді нічого не було й не могло бути.
Не встигла Галя оговтатися від недавніх дзвінків, як пролунав міжнародний. То були польські друзі. Відповідаючи, Галя ще не змогла справитися з хвилюванням в голосі, то змушена була сказати про погіршення здоров’я чоловіка, на що після короткої паузи почула пропозицію приїхати з Богданом на консультацію в кардіологічний центр, мовляв, за оплату хай не хвилюється, вони хочуть віддячити їй за сумлінну працю в їхній родині по догляду за бабусею, яка полюбила її, як доньку.
Галя подякувала та пообіцяла подумати, але їй насамперед треба було порозумітися й помиритися з Богданом, переконати його пристати на пропозицію.
Найперше Галя зателефонувала Богдановим батькам і сестрам. Рідні взялися переконувати чоловіка, і їм це врешті решт вдалося. Проте Галиним рідним такий розвиток подій дуже не сподобався.
Знову донька від них поїде, та ще із зятем, а могла б приглянутися до цього лікаря, вийшла б за нього, та й зажила б спокійно та щасливо. Та де там. Коли ж дізналися, що на цей раз ще й Захарчика з собою беруть, то дуже образилися, що донька не цінить всього, що батьки для неї робили й роблять, що не бачить, як Богдан маніпулює її почуттями, що спеціально цього разу вигадав свою недугу.
У Польщі, здавалося, пройшло все набагато легше і швидше, ніж в Україні тяганина з тими паперами. На щастя, як запевнив лікар-кардіолог, загроза минула, Богдан може повертатися до повноцінного життя з невеликими обмеженнями щодо харчування та фізичної активності.
Готуючись до від’їзду після кількатижневого перебування в польських друзів, сім’ї зібралися за столом, уже не бажаючи й розлучатися, бо з тими обстеженнями не встигли й набутися.
Це була середа 23 лютого 2022 року. Ранок наступного дня вніс корективи в плани українців. Додому на рідну Черкащину вони змогли повернутися тільки через рік.
