Перша дружина мого чоловіка була красунею і кохання у них було таке, що й в серіалах не побачиш, почуття вирували і посуд дзвенів.
Галя піднімала чорну брову і казала чоловікові:
– Кому ти такий потрібен? Ні кола, ні двора, звичайний роботяга і що ти мені дати можеш? Тому слухайся мене, що я тобі кажу і не смій командувати.
Саме так і було, за розповідями чоловіка, Галя кавалерів мала багато і Віктор вважав себе найщасливішим у світі, коли вона вибрала його. Справили бучне весілля, він пішов жити до неї, адже та була єдиною донькою.
Але з часом кохання наче кудись ділося, воно потонуло в Галиних претензіях щодо чоловіка.
– Валя має шубу, а я ні!
– Ніна має новий перстень, а я ні!
– У Наталі нове плаття, а у мене ні!
Ось були її аргументи в усіх непорозуміннях. Вже й теща поставала за зятя та просила доньку одуматися, адже дитина росте у них і любить тата та й Віктор теж любить сина.
– Нащо йому такий батько? Я вже шкодую, що долю свою з ним зв’язала! Нічого, кращого знайду!
І з такою певністю вона й попросила Віктора зі своєї хати. Той ще довго до неї ходив та всі гроші зароблені віддавав, думав, що як вона таку суму побачить, то знову дозволить бути з нею.
Але та була переконана, що от-от на неї винесе з моря олігарха.
Віктора я зустріла на роботі, гарний чоловік без шкідливих звичок, на інших жінок і не дивився, все у нього була на думці лише Галинка і син. Я ж мала теж сина, але одружена не була. Як тільки хлопець дізнався, що я при надії, то одразу й зник. Отак і жила з батьками та ростила сина.
І ось на дітях ми з ним і зійшлися, бо він хотів малому подарунок купити і спитав мене, що зараз діти люблять, адже він дитину дуже рідко бачить – дружина його забрала за кордон і от-от має приїхати.
Отак мій син поміг йому подарунок вибрати. Далі ще якісь теми знайшли для розмови і вже ми з Віктором зустрічаємося.
І так у нас все добре, що я й не надивуюся, як такого чоловіка жінка могла отак з життя свого витурити? Ми й квартиру взяли в дольову участь, у мене він живе і в кожному куті видно його роботи.
Вже ми й в квартиру переїхали та там жили десь рік, як вертається його дружина з-за кордону назавжди, щось їй там не пішло. Видно, нема олігарха на її запити.
Але вона назбирала теж на нову квартиру і так виходило, що ми живемо в одному районі, тому наші діти часто бачаться і навіть разом граються. Я не заперечую, я радію, що мій сина має друга, хоч так від того телефону відірветься.
Заглянула так Галя до нас один раз, наче по сина, а тепер приходить на постійній основі чи привести дитину чи забрати.
І я спостерігаю за нею, що вона з кожним разом все краще і краще визбирується! То нова зачіска, то якесь плаття, костюм, шпильки, макіяж. А сьогодні прийшла вся така вимальована і визбирана, що я аж рота розкрила – всю красу вивалила перед очі Віктора.
Я аж розгубилася, бо не знаю чи то вона так перед моїм чоловіком старається показатися, чи то вона хоче мене перевершити так? Я не скажу, що аж вся я така з себе, але за щось мене чоловік полюбив і скільки ми вже з ним живемо разом. Як мені вчинити мудро в цій ситуації – як би ви порадили?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота