Притча про події нашого життя, які ми не завжди оцінюємо об’єктивно.
Півень був гарний і голосистий. Йому подобалися в житті дві речі: любити своїх курей і ритися в купі гною. Але в той день з ранку до вечора лив дощ, і півень був позбавлений радощів життя.
“Як же я тебе ненавиджу, противний дощ”, – думав півень, з тугою дивлячись на вулицю.
А в цей час господиня півня проводжала внучат, які приїхали до неї з міста погостювати. Передаючи їм гостинці, вона сказала:
“Хотіла вам півня з собою дати, та дощ такий, що виходити з дому не захотілося. Ви вже вибачайте”.
“Виходить, цей дощ півню життя врятував?” – запитала бабусю внучка Марічка.
“Виходить так. Я його тепер точно різати не буду. Хай собі живе”.
А дощ все лив і лив. Півень засинав на сідалі, думаючи про те, який був би у нього чудовий день, якби не цей….. противний дощ.
Фото ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Популярні статті
- Зі свого міста ми виїхали разом із сестрою чоловіка ще у минулому лютому. Винайняли квартиру у передмісті Берліна де і мешкаємо донині. Аня мені завжди подобалась, ми з нею були подругами, аж доки не почали жити разом
- Яка робота? – дивиться на мене здивовано чоловік, – А мама моя, як сама? Ні і ще раз ні. Ти маєш звільнитись і допомагати їй. Це обов’язок дружини, хіба не так
- Коли донька йшла за Максима я була проти. Ще при знайомстві її наречений мені не сподобався. Даша очі під лоба і розповідає, який він хороший, який економний і як гарно вміє рахувати гроші, прямо до копієчки, звичок не хороших не має і правильно харчується. Я ж розуміла, що хлопець дуже економний, прямо занадто, як згодом виявилось. А останні події і доньці моїй очі відкрили
- Син знову телефонує із тим же проханням: “Мамо це тимчасово. Ти на мене ображена, а діти мої до чого? Ми жити не маємо де, впусти, хоч на місяць, доки я роботу знайду у місті і зарплатню першу отримаю”. Але мене так просто не розчулити. Я гне пускала і пускати їх до себе не буду і тут справа не в образі. Ось посудіть самі, ви б простягнули руку допомоги після такого?
- Ззовні гарне і світле приміщення зустріло мене темними коридорами і неприємним запахом. Я, навіть не одразу увійти туди змогла, надто різким був контраст між життям за територією і тут. Олена мене зустріла радо. Показала свою кімнатку, провела екскурсію, з гіркою посмішкою розповіла про “радості” життя в старечому домі. Додому я їхала із одним єдиним твердим рішенням і з наміром будь, що зробити, як надумала. та несподівано мої діти виступили проти