Катя вийшла заміж рано, у дев’ятнадцять років. Її чоловік Георгій був чудовою людиною. Жили молодята у квартирі у чоловіка, яка дісталася йому у спадок від бабусі та дідуся по батьківській лінії.
Подружжя чекало дитину, Катя була на п’ятому місяці. Дівчина була така рада, що сяяла від щастя. Але сталося непоправне. Її коханий чоловік рано пішов з життя.
Свекруха Антоніна Павлівна та невістка не могли повірити у те, що сталось і втішали одна одну як могли. Антоніна Павлівна всіляко дбала про невістку, адже та виношувала частинку її єдиного сина.
Через деякий час у Каті з’явилась здорова дитина. Малого назвали Гошею на честь батька. Після появи дитини свекруха сказала невістці, що квартиру сина вона віддає їй та своєму онуку. Натомість вона просила, щоб Катя не забувала про неї і давала їй можливість допомагати у вихованні онука. Так і вирішили. Але насправді квартира у спадок переходила не до свекрухи, а до дружини Георгія — Катерини.
Але свекруха, чи то не знала, чи хотіла просто зробити гарний жест, щоб показати свої добрі наміри щодо невістки. Все йшло добре. Хлопчик ріс, свекруха намагалася допомагати в усьому. Одного разу навіть запропонувала Каті знову вийти заміж, адже молода невістка ще й життя не бачила. Катерина не хотіла навіть слухати про чоловіків, адже у душі досі жив її коханий. Свекруху невістка не забувала, ставилася до неї як до рідної матері.
Через п’ять років Катерина зустріла порядного, серйозного чоловіка В’ячеслава та полюбила його. Антоніна Павлівна була проти цього шлюбу. Катя вийшла заміж та переїхала жити у двокімнатну квартиру В’ячеслава. Все йшло чудово. Новий чоловік виховував прийомного хлопчика як рідного, навіть хотів усиновити. Але подружжя вирішило цього не робити, шкодуючи почуття Галини Павлівни. Онук і далі продовжував носити прізвище свого рідного батька, хоч татом називав В’ячеслава.
Через час у сім’ї з’явилась дівчинка. Її назвали Вірою. Діти росли слухняними, і напрочуд дружними. Життя стрімко мчало вперед. Георгію виповнилося двадцять п’ять років, а Вірі – двадцять. Вони вже зустріли свої другі половинки та замислювалися про створення своєї сім’ї. Георгій зробив пропозицію своїй нареченій, і вона відповіла згодою. Молодята вже планували, де грати весілля.
В’ячеславу дістався у спадок будиночок у Черкаській області від далеких родичів. Він подумав і запропонував Катерині продати цей будинок і квартиру колишнього чоловіка та купити синові та доньці по однокімнатній квартирі в столиці. Вони ось-ось створять свої сім’ї, і матимуть своє житло. Весь цей час вони здавали квартиру колишнього Катиного чоловіка і тепер могли собі дозволити купити дітям по однокімнатній квартирі, якщо все продадуть. Здавалося, щасливе майбутнє дітей забезпечене. Але такий стан справ не влаштовував Антоніну Павлівну, і вона заявила:
— Квартира в столиці має дістатися її онукові. І не однокімнатна, а двушка, адже Віра ніякого відношення до майна мого сина не має.
Катя ж була повноправною власницею квартири свого чоловіка, тож просто зробила все, як вони з чоловіком планували. Ділити дітей вона наміру не мала, адже В’ячеслав виховував їх з однаковою любов’ю.
Антоніна Павлівна голосила так, ніби з дому кого виносили в останню путь. Таке рішення невістки було їй не зрозумілим і здавалось геть не чесним. Говорила, навіть, що припинить спілкуватись з онуком і спадок на сусідів перепише.
Але Катя вчинила так, як вчинила. Своє рішення вважає справедливим і свій вчинок вірним. А хіба ж не так?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
