— А як ти збираєшся ділити гроші? Ця спадщина належить тільки онукові, причому тут твоя молодша донька? – обурюється свекруха.
Точніше, моя колишня свекруха. У 24 роки я вийшла заміж за її сина – відтоді минуло вже майже 30 років. За рік чоловіка мого не стало, я тоді була при надії. Ольга Геннадіївна не зрікалася мене, ми підтримували теплі стосунки і спілкувалися. Вона раділа народженню першого онука, який був копією її покійного сина.
Після весілля ми переїхали до квартири, яка дісталася чоловікові у спадок. Свекруха не мала права на це житло, оскільки воно перейшло батьківською лінією. У спадок вступати після того, як його не стало вона не захотіла – зробила добрий жест
Я дуже довго переживала те, що не стало мого чоловіка. Займалася сином і з головою пірнула у роботу. Коли Артему виповнилося 4 роки, я почала зустрічатися із чоловіком. Незабаром він зробив мені пропозицію.
— Навіть не думай, погоджуйся. Артему потрібний батько, — твердила свекруха.
Мій другий чоловік був тихим і спокійним. Він повністю замінив сину батька, але документально оформляти опіку ми не стали. Я хотіла, щоб дитина носила прізвище свого справжнього тата.
Ольга Геннадіївна приходила до нас у гості. Вона чудово ладнала з Андрієм, хоч і сумувала, що це міг би бути її син. А ось до моєї дочки, яка з’явилась через рік, вона віднеслася відсторонено. Я розумію, що вона їй чужа, але її витівки переходили межі розумного. З роками вона почала її критикувати і відверто цуратись.
Я терпіла. Я розуміла, що моя дочка їй просто нагадує що вона є дитиною від іншого чоловіка. У такій напруженій атмосфері росли мої діти. Але це, дякувати Богу, ніяк не позначалося на їхніх взаєминах. Вони були дружні та слухняні.
Коли синові виповнилося 25 років, а дочці 20, моєму чоловікові дістався будинок у спадок. Чоловік запропонував переїхати туди, а цю квартиру продати та купити дітям по однокімнатній. Тим більше, у сина вже наречена була. Мені ця ідея сподобалася, а от свекрусі – ні.
– Ти в своєму розумі? Твоя дочка не має жодного стосунку до цієї квартири! Не здумай продавати! Тут житиме Артем, це квартира його батька, – сказала вона.
— Якщо ви так хвилюєтеся, щоб моїй дочці не дісталося чуже, я їй віддам свою половину, яка за законом належить мені, — відповіла я.
— А ти теж не маєш жодного відношення до цієї квартири. Тільки завдяки мені ти жити тут лишилась, треба було одразу забрати мені свою половину. Я думала, що нерухомість онуку дістанеться. Їдьте у свій будиночок, цю квартиру не чіпайте.
– Ви теж не маєте до неї відношення. Вам би дісталася ⅓ максимум. Мій теперішній чоловік виховав Артема, сплатив йому навчання, замінив рідного батька, тож ви даремно претензії висловлюєте. Я вас дуже прошу не влазити в наше життя, інакше стосунки між нами зійдуть на ні.
Мені так прикро стало. Я сіла і розплакалася. Навіщо свекруха так поводиться? Ми хочемо все справедливо поділити, адже для нас між дітьми різниці немає ніякої.
Шкода мені дуже, але все йде до того, що спілкування наше з колишньою свекрухою на цьому і скінчиться. Нікому не дозволю ділити моїх діток.
Головна картинка – pexels.
