Старість батьків – справжнє випробування для їхніх дітей. І добре, якщо батьки на своїх ногах до самого кінця, а наш тато зліг. Мама взялась його доглядати, хоч сама має слабке здоров’я. Ми з сестрою пропонуємо вихід, але мама і чути нас не бажає.
Мені тридцять шість і на даний момент я єдиний годувальник у родині. Чоловік, звісно, ходить на підробітки, але інколи заробленого не вистачає навіть до магазину сходити, не те щоб на них жити. У нього була хороша робота до лютого, але про неї довелось забути. Тож поки, як є.
У сестри теж малюк щойно з’явився. Вона, як і я намагається встигнути і заробити і дитину глядіти і до тата бігати. Якщо чесно, всі вже з ніг падають, а мама в натуральному значенні цього слова. У кого була у домі лежача людина, мене зрозуміє.
Ми з сестрою добре бачимо, як здала за ці місяці мама. Вона не жаліється, але тане, мов свіча. Тато ж нерухомий. Мамі важко, дуже важко, але коли ми озвучили їй своє рішення вона несподівано виступила проти.
Зустрівшись одного дня ми з сестрою вирішили, що наймемо людину мамі на поміч. Звісно, “задоволення” не з дешевих, але виходу іншого просто ми не бачимо. розповіли про свою ідею мамі, а вона в плач:
— Коли ви росли, ми до вас няньок не приводили. Встигали і дім будувати і дітей ростити і гроші заробити. Отака ваша дяка татові, за те, що він усе життя вас на руках носив? Не пущу у дім чужого, нащо, якщо у тата є дві доньки?
Почуте нас добряче здивувало. Намагались мамі пояснити, що ніхто не відмовляється від тата, просто наразі у повну силу ні я ні сестра не маємо змоги ходити коло тата:
— Знову відмовки. Одна сидить з дитиною вдома, не працює. У іншої чоловік цілими днями на дивані, а до тата рідного чужу людину?
От і вийшла якась патова ситуація, і ніби рішення є, а втілити його не можемо.
Як же ж бути? Мама марніє на очах, а допомоги не приймає.
Лідія К.
21,11,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
