fbpx

Свекруха сама вирішила перевести дитину на штучне вигодовування. А ще, Галина часто називала внучку «донечкою» навіть у присутності сусідів, ніколи не виправляючи себе. Все це можна було виправдати простою турботою про дитину, однак Аня все ж таки відчувала, що коїться, щось недобре

Свекруха Ані була тихою та спокійною жінкою, а таким може похвалитися далеко не кожна невістка. Вони порозумілися ще під час першого знайомства, коли Аня сором’язливо піднесла їй пиріг який спекла власноруч. Галина Олександрівна, так звали свекруху, жила по сусідству з молодятами, однак заглядала до них не часто, мабуть боялася їм швидко набриднути. Так було доти, доки Аня не стала матір’ю.

Донечку назвали на честь бабусі — Галею. Свекруха залилася сльозами радості, коли вперше взяла дитину на руки. Аня нелегко перенесла ці дев’ять місяців. А після виписки її самопочуття тільки погіршилося, тому бабусі довелося взяти багато обов’язків по догляду за дитиною на себе. Вона день і ніч проводила у їхній квартирі з дитиною на руках. Від усіх цих турбот Галина, здавалося, помолодшала, а Ганна чахла на очах.

Через кілька місяців молодій жінці нарешті стало краще, тому як тільки в її думках трохи прояснилася, вона почала помічати дивну поведінку своєї свекрухи. По—перше, та взяла собі за звичку без відома Ані забирати дитину до себе в квартиру і не з’являтися до самого вечора. По—друге, свекруха сама вирішила перевести дитину на штучне вигодовування. А ще, Галина часто називала внучку «донечкою» навіть у присутності сусідів, ніколи не виправляючи себе. Все це можна було виправдати простою турботою про дитину, однак Аня все ж таки відчувала, що коїться, щось недобре.

Коли жінка повністю оговталася і стала на ноги, вона захотіла піти погуляти з дитиною в парку, але не знайшла її в ліжечку. В будь—який інший день це б не здивувало Аню, однак чомусь саме сьогодні її охопила тривога. Насамперед вона зателефонувала чоловікові, який у свою чергу спробував запевнити її, що немає нічого дивного в тому, що його матір так дбає про їхню доньку. Аня вирішила перевірити квартиру свекрухи.

Декілька дзвінків у двері залишилися без відповіді, але з сусідньої квартири вийшла рудоволоса жінка похилого віку.

— Та вони ж вчора поїхали, хіба ти не знала? Хоча так, Галя казала, що тобі начхати на свою дитину, — жінка скривила рот непривітній усмішці. — І не соромно тобі? Горе-матір!

— Як поїхала? — Аня була така вражена, що навіть не звернула уваги на неприязнь. — Із Галечкою?

— Добре, що хоч пам’ятаєш, як маленьку звати, — пирснула сусідка і знову зникла за дверима.

Аню охопила неймовірна тривога. З якого боку не глянь, а це ненормально! Вона постаралася взяти себе в руки і почала телефонувати свекрусі. Перші три виклики було скинуто, але на останній Галина Олександрівна все ж таки відповіла.

— Яка з тебе мати, Аню? Усі ці місяці ти провалялася в ліжку. Тому я твердо вирішила, що з Галечкою ти не впораєшся, — і після цих слів свекруха кинула слухавку.

Аня ніколи не вважала себе сильною людиною. Навіть зараз вона була готова розплакатися від безпорадності, але коли справа стосується дітей, мами здатні на все. Дівчина вирішила зателефонувати до свого батька, який працює в поліції. Дізнавшись у чому справа, він уже за півгодини під’їхав на службовому автомобілі і разом з Анею вирушив на дачу до Галини Олександрівни.

Материнське чуття не підвело, і вони справді були там. Ані принесло величезне задоволення бачити обличчя своєї свекрухи, коли та почула поліцейську сирену. Така смілива по телефону Галина, розгублено заперечувала всі свої слова і запевняла, що про все попереджала свого сина. Зрештою бабуся віддала онуку, слізно благаючи пробачити її. Свекруха зізналася, що колись давно в неї була донька і тепер, коли в неї з’явилася онука, вона вирішила компенсувати стару втрату.

Ця історія аж ніяк не зачепила Аню, але та все ж таки вирішила не писати на свекруху заяву. Натомість дівчина заборонила Галині Олександрівні з’являтися на порозі її квартири доти, доки доня не підросте.

Olena Реrshina.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page