Тоді Олена Сергіївна окинула мене таким поглядом, наче побачила на порозі продав чиню якогось непотребу.
– О, то ти Ірина… Ну, заходь…
Вона невдоволено стала на бік, уважно дивилася як я знімаю плащик та взуття, одру за ж оцінила вартість мого одягу і ще гірше скривилася.
– А ким же працюють твої батьки, Іринко?
– Мама продавчиня в продуктовому, а тато возить продукти, – казала я їй.
– О, Господи, Максимку! Ну що ти привів до хати? Он за тобою Любочка з першого під’їзду сохне, батьки у неї бізнесмени, там будуть з тебе пилинки здувати, а ти в оце ярмо хочеш вступити?
– Мамо, ми любимо один одного, – казав Максим, беручи мене за руку.
– Та любіть-хто вам боронить? Поживіть разом, але одруження? Це надто серйозно! Це треба брати не лише дівчину, але й її родину брати в своє життя. Ти у мене надто гарний для доньки продавщиці!
Я не знала куди маю дітися і в сльозах пішла додому.
Звичайно, Максим гарний і високий, він вчиться на фізвихованні і вже чемпіон з плавання в області. А я вчуся на економіста, живу в гуртожитку, сама з маленького містечка.
Дійсно, й похвалитися нема чим. Звичайна собі людина: люблю кіно, морозиво і Максима.
– Я тебе люблю і ми з тобою одружимося, – обіймав мене хлопець і я йому вірила, а тепер що?
Але Максим пішов наперекір матері і таки ми справили маленьке студентське весілля.
Олена Сергіївна всі десять років, що ми були разом, говорила мені в очі, яка я погана дружина, мама і жінка.
Кожну мою невдалу зачіску, зморшку і лишній кілограм Олена Сергіївна не оминала оціночним судженням.
Окрім мене була ще й інша невістка, яку так само «любила» свекруха і ми часто хіхікали і вже наперед знали, якими привітними словами вона нас зустріне. Але Олеся не довго протрималася, їй вистачило три роки і потім вона пішла з цієї прекрасної родини, але ми продовжували вітати одна одну зі святами та час від часу бачитися.
Марко ж, брат Максима, ще кілька разів одружувався, але так нічим серйозним його шлюби не закінчувалися, дітей він не хотів, а жив для себе.
Марта, донька Олени Сергіївни, теж приводила чоловіків на знайомство до матері, але й ті не підходили її доні: зависокий, за худий, забідний… Марта вже має третього чоловіка і троє дітей від цих шлюбів та живе з ними за кордоном.
Ми ж прожили десять років і так само я не витримала завищених вимог Максима. Скоро він знайшов собі іншу жінку, молодшу і красивішу, та почав з нею жити.
Я з полегшенням зітхнула, бо сама давно розуміла, що це не шлюб, а якесь постійне догоджання чоловікові, яке не має якоїсь межі. Сама б я його ніколи не покинула, бо ж він он який гарний, а я що?
Як не дивно, але через рік мене було просто не впізнати – я просто вся світилася від радості і впевненості в собі, і всі навколо одразу помітили різницю.
– Давно тобі треба було його кинути, – казала мені Олеся, – то не сімейка, а якісь нарциси.
– А ми з тобою мамині черешеньки, – сказала я і ми розсміялися…
Читайте також: Стоїть невістка в моїй хаті, приїхала на моїй машині і ще мене питає за подарунки! Ну я вже тут і не стрималася
Пройшло ще десять років, у мене другий чоловік, який мене любить просто так, у нас спільна донечка, більша квартира і машина, гарна зарплата… Все просто чудово.
І ось колишня свекруха на порозі, проситься побачити онуків…
– Не розумію,Ірино, чому мої діти такі в шлюбі нещасливі? Бігають туди-сюди від одного до другого… Я ж не цього для них хотіла…
– Може того, що ви ростили їх в думці, що вони найкращі в світі, а всі інші пилюка біля їх ніг?
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота.
