– Зрізати! Зрубати! Викорчувати!!! – раптом вигукнула жінка. – Все це – дерево! Казали ж бабуся, що вдовинське воно! – хлипала вона на плечі у доньки
Коли Люда принесла додому невеличкого саджанця-«підлітка», баба Василина, котра зазвичай любила всяку рослинність, невдоволено зауважила: – Не треба берези коло двору. На вдівство те… Проте донька була й
– Знаєш, дитино, чого я так здивувалася? Ти дуже вже схожа на мою сусідку Ліду. У неї було двоє дівчаток. Мати Лідина рано відійшла у засвіти, дівчина росла сиротою з бабусею. Батька не знала. Збиралася заміж, але хлопець обманув її і покинув… Тож вона забрала малесеньких діточок і кудись поїхала. Невідомо, де й поділася
Маша вкотре пробігла очима по оголошеннях. Нового не було нічого. Вона сіла на лавку у скверику. Що ж робити? Де шукати роботу? Не сьогодні-завтра треба вибиратися з гуртожитку,
Тато незабаром одружився. Його батьки переїхали жити у село і залишили татові квартиру. Тепер цих бабусю і дідуся Русик узагалі не бачив. Тьотя Свєта, татова нова дружина, чекала дитину. Свою дитину, а Русик був чужий. Іноді мама приходила у гості, і, посидівши з ним і з бабусею, залишала гроші і йшла. А йому так хотілося з нею погуляти
– Може, мені краще зникнути з лиця Землі, бабусю? – хлопчик сказав це тихо, впівголоса, але бабуся, яка розмовляла по телефону з його мамою, почула, кинула трубку і
– Боже мій! – аж скрикнула Оксана. – А то як вона могла такого, нівроку, великого хлопчика привела? Та Маринця сама ледь 45 кіло важить. Та й під сорок їй уже
Із сільської крамниці вийшли дві молодички з кульками продуктів. Чорноброва Павлінка запропонувала подрузі присісти на лавочку, яку змайстрував біля криниці вуйко Степан. – Дай йому, Боже, здоров’я, можна
Для гарного росту рослин дуже важливий відповідний рівень кислотності ґрунту. Як відрегулювати?
Для гарного росту рослин дуже важливий відповідний рівень кислотності ґрунту. Це дасть змогу їм ефективно засвоювати поживні речовини. Щоб відрегулювати рівень pH ґрунту, слід визначити, які зміни потрібні.
– Знаєш, доню, поки я ще трохи ногами шкандибаю, їдь кудись на заробітки. Он, Галька з третього під’їзду розказувала, що її дочка в Італії більше тисячі євро має за догляд за синьйорою! Якщо такі гроші получати, то за пару років можна трохи наскладати. А там малий підросте – вернешся, – підказала мама
Марина потилицею відчула, що на неї хтось дивиться. Мимоволі обернулася і зустрілася з теплим поглядом давньої подруги. Любка! Як же давно вони не бачилися. Здавалося, минула ціла вічність.
Хата діда Музики стояла на невеличкому узвишші зовсім близько біля річки, і весняні води нерідко перетворювали її з тихої дівчинки на розлючену сварливу бабу. Іноді повінь зупинялася за якихось 30 метрів од дідової хати, і ми з нетерпінням чекали, поки вода відступить: знали ж бо, що дід Степан знову вийде на берег і терпляче вислуховуватиме наші «що? де? як? коли? навіщо?»
Скільки себе пам’ятаю, дід Степан був безногий. Казали: з фронту повернувся такий. Ми, гурт вуличної дітвори, з нещадною дитячою цікавістю спостерігали, як справно пересувається дід Музика з допомогою
Уряд батькам, які є фізичними особами-підприємцями і виховують дітей до 10 років, виділив гроші для виплати допомоги на час карантину. Як їх реально отримати?
«Багато говорилося про те, що уряд батькам, які є фізичними особами-підприємцями і виховують дітей до 10 років, виділив гроші для виплати допомоги на час карантину. Як їх реально
Той день для Дмитра видався нескінченно довгим. Після роботи домовилися зустрітися з Петром, найкращим другом студентських літ. Розмову почав не здалеку, а руба: «Тобі моя дача подобалася, казав. А не хочеш її купити?». Далі — про маленького хлопчика, життя якого висить на волосині, його юну маму, яку хочеться захистити від вітру. Й без слів — про власну потребу зробити щось хороше
Віднедавна Дмитро щоранку бачив їх на зупинці маршрутки. Хлоп’я років шести тулилося до тендітної жінки, а вона обіймала дитину й затуляла від вітру і світу. Спершу чоловік звернув
– Для чого ти мене знайшов? – тремтячим голосом запитала. По її щоках капали сльози, і вона ледь стримувала себе від ридань. – Як мені тепер жити? Знати, що ти такий гарний, успішний. І я тебе проміняла. Хочеш знати, як я живу? А працюю на трьох роботах, рік тому повернулася з Італії, де була наймичкою десять літ. А чоловік тут випиває і світу Божого не бачить. Отак я живу
Закінчувалися армійські табори, де півроку служили геологи-п’ятикурсники. Серед них був і Василь. Він не міг дочекатися, коли знову приїде до Львова на навчання. Адже з Оксаною вирішили: як

You cannot copy content of this page