На мене почали косо поглядати. «Як так, бабуся ніколи риби не пробувала! Невдячна внучка!». Жалісливі тітки хитали головою. Я червоніла. Але бабуся продовжувала: — А це ікра? Хоч подивлюся як виглядає!
Бабуся черговий раз приїхала на обстеження. Ні, вона не нездужала і почувалася нормально, але раз на півроку вона туди їздить. Цього разу було так само. І, як зазвичай,
Приїхавши на свята додому, дівчина почула невтішну новину про свого вже колишнього коханого: там, на Полтавщині, знайшов собі Бодько іншу. Незабаром, кажуть, весілля має бути. Мати, як могла, втішала дочку, але її слова не гріли Марго
Двічі в одну річку не ввійдеш. Так співається у відомій пісні. Так часто бува є і в житті… Маргарита, котру однокурсники називали просто — Марго, була красунею. Та
Ось уже три роки немає на світі бабусі Ніни, а Юля й досі щороку пече паску в суботу за її рецептом
Передвеликодня субота. Юля з мамою і бабусею Ніною порядкують на кухні. Щороку саме цього дня бабуся пече паску. Цією відповідальною місією в родині займається лише вона. Раніше, коли
Не склалось у неї із заміжжям: якийсь одружений пожив трохи, а коли дитина з’явилася, повернувся до першої дружини. Більше вона нікого не шукала. Де ти в селі кого знайдеш, та й роки не ті, хоча ще дуже гарна
Чорні блискучі очі, тонкі брови врозліт, рум’яні округлі щічки і червоні невеличкі вуста. Завжди в русі, завше кудись поспішає. Ніколи їй теревені розводити, адже живе сама, а на
Та батько невблаганний і просити його даремне. У нього, бачте, принципи. Мама тихенько шепче на вухо, що до дідуся з бабусею, що живуть у центрі села, ми можемо забігти. Вони, знаю, вже чекають, і гіркота від батькової заборони дорогою трохи мине
Ми з чоловіком готуємося зустрічати веселих колядників та посипальників ще заздалегідь. Ходили вітати людей зі святами і наші діти, ходять і внуки. Та мені згадується давнє. Чую і
Виговорившись, хлопчик, нарешті, заснув, а Олексій Іванович довго стояв, дивився у дзеркало. Ні, він не шукав схожості між собою і Мишком, його чорні очі і темні брови нічого не мали спільного з білявим сином Тамари. Він думав про інше. Намагався уявити, як же виглядає сьогодні його власний син Борис, якого залишив майже чверть віку тому назад
Деяких людей хлібом не годуй, а дай їм попліткувати, влізти в чуже життя, розповісти чужу таємницю. Їм наплювати, що їхні дії бентежать ще не зрілу дитячу психіку і
— Пробач Марино, я розумію твої почуття, мене це не виправдовує, але я, справді, не можу зрозуміти, як це сталося. Вона повідомила мені, що при надії, і що я батько. Ось тиждень тому стала матір’ю, а я як раз був там, дитину записав на себе, але вона відмовляється від дитини і не хоче виховувати. Я ж в свою чергу не хочу, що б моя дитина виховувалася в дитячому будинку, це не місце для дитини!
Марина була заміжньою, з чоловіком прожили вже 10 років, але він так і не був готовий до дітей. Марина весь час бігала від спеціаліста до спеціаліста, бо дуже
Ну ось я і стала незручною декретницею. Ну знаєте, такою яка зібралася виходити на роботу. Без неї вже все працює, а зараз знову все ламати. Та й маленька дитина не дасть працювати в повну силу. «Ну навіщо така потрібна? Чому це їй і далі в декреті не сидиться!» – так думають мої керівники
Ну ось я і стала незручною декретницею. Ну знаєте, такою яка зібралася виходити на роботу. Без неї вже все працює, а зараз знову все ламати. Та й маленька
– Кажете, «в ажурі»… Може бути… Не раз чув розмови, що рибку на “біленьку” міняєте. Дійсно, “ажурний” бартер. – Та ви що?! Плітки! Щоб ми таким неподобством займались! Не вірте тим брехням, – Павла кидало то в жар, то в холод
Весняний прохолодний ранок пощипував легким морозцем, і Павло, поспішаючи до сторожки, раз у раз потирав руки. І чого, питається, не взяти рукавиці?! Не голова, а решето. Добре, хоч
Сама господарка не позбулася панських звичок, тримала хатню робітницю, а простіше – прислугу, самотню жінку Шурочку. Колись, казали, була та навіть завідуючою дитсадком, але чомусь власного даху над головою так і не надбала. Тепер, як дитину, годувала свою господарку, жила у неї й з великою любов’ю доглядала за квітами
Добра й привітна бабуся Калерія походила не із дворян, але батьки її, без сумніву, були людьми дуже заможними. За розповідями, їхні володіння займали чи не всю нинішню вулицю,

You cannot copy content of this page