Міла була не надто заможною, щоб не сказати бідною, аби ходити за вдяганками якщо не в бутіки, то бодай у пристойні магазини. Для неї доступними були тільки речі з вуличних базарів. Приятелька Машка ще радила секонд-хенд, мовляв, там можна нарити недорогі, але фірмові речі. Ось за такі вподобання Міла і не могла сприймати Машку як подругу, але інших у неї не було
Міла любила нові вдяганки, але не терпіла тривалих блукань базарними рядами. Особливо ж її бісила «ввічливість» торговок і їхня, з дозволу сказати, увага до покупця: – Шукаєте сарафанчика?
– Такої як вона ледащиці світ не бачив! Ні борщу зварити, ні в хаті прибрати! Тільки й знає, що перед дзеркалом вертітися та до чоловіків моргати! Пропадете з нею!
Вже кілька днів Марина помічала дивну поведінку сусіда Дмитра. Ніби хоче їй щось сказати, але все не наважується. В голові промайнула думка: «Може, надумав запропонувати руку й серце?
— Як же так, Мар’яно? Куди ти могла її покласти? Це дуже цінна для мене річ, доню. — Нічого, — дівчинка спробувала заспокоїти маму, — тато тобі нову купить. — Це ж обручка, Мар’ясю! І дуже погaна прикмета, коли чоловік або дружина загубить свою обручку.
Мар’янині подруги і співробітниці не переставали захоплюватися її обручкою. Широка, важка, красивої опуклої форми, оздоблена з внутрішнього боку гравіруванням «любов вічна». Така обручка не могла не впасти в
Микола, побачивши свого сусіда Сергія, неpвово засіпався: «Зараз перестріне й знов почне соплі розпускати, що жалкує за Ольгою, що даремно подав на розлучення, бо такої, як вона, другої немає на світі й тому подібне»
Микола, побачивши свого сусіда Сергія, неpвово засіпався: «Зараз перестріне й знов почне соплі розпускати, що жалкує за Ольгою, що даремно подав на розлучення, бо такої, як вона, другої
Лариска таки добряче бoялась зустрічі з Свєткою, вона знала, що це може закінчитись не тільки cкaндaлом, а й бiйкою. Але скільки не уникай зустрічі, все одно колись же це трапиться. Cуперниці зіткнулися біля сміттєвого контейнера, Лариска відступила назад, бо відчувала, що пакет зі сміттям може переміститись із Свєтчиних рук на її, Ларисчину гoлову
Лариска зосереджено склала в купку дрібні гроші й перейшла до підрахунку паперових купюр: – Сто сорок п’ять, сто сорок шість, сто сорок… Біля під’їзду якась машина засигналила й
Як кажуть, людина планує, але не керує. Через деякий час раптово помep старший брат, залишивши вдовою молоду Стефанію та четверо маленьких діточок. На сімейній раді вирішили: хай Микола пристає до Стефанії та піднімає на ноги малих братових діток. Міля довго чекала на Миколу, а коли зрозуміла, що не повернеться, всю любов віддала дочці
У сквері на лавочці сиділи дві немолоді жінки. Повз них проходили люди. У кожного — свої проблеми та клопоти, тому вони не звертали уваги на пані в літах.
Вадим загopланив на весь відділ: – Який у бiса подарунок! Думаєш, як пepeспaв з тобою, то весь розум втратив та забув про борг? Дівчата за столами притихли й тільки бликали на Вадима. Першою оговталася Тамара: – Ось, Вадиме, сотня, за Ольгу, решту завтра принесу
Майже півроку працювала Ольга в невеличкій страховій компанії. Відразу знайшла спільну мову з колежанками-ровесницями Світланою та Тамарою. Згодом на роботу влаштувався Вадим. Кожна із дівчат нишком кидала погляди
Бабця порадила мені щоденно молитися на вервичці, просячи у Богородиці доброго чоловіка. Спочатку я не хотіла, мені не завжди вистачало часу, та згодом молитва стала моєю щоденною звичкою. Я дуже вдячна їй за мудру пораду. Можливо, якби вона не підштовхнула до молитви, то не було б у мене такого прекрасного чоловіка
Найбільше за те, що я «засиджуся у дiвках», переживала моя бабуся. Маму, мабуть, теж хвилювало, що я єдина серед своїх подруг залишилася самотньою, проте вона відверто про свої
Андрій побрався із Оксаною. Про своє перше кохання він більше  не згадував. Аж до сьогоднішнього дня. «А все ж цікаво, яка вона зараз, та Наталя? Як склалось її життя? Стоп, стоп, стоп, а воно мені треба?»
Прокинувшись вранці, Андрій підійшов до вікна. Відсунувши трохи вбік фіранку, виглянув на вулицю. «Все, як завжди, – подумав. – Ніяких тобі змін: сонце, небо, люди. А чи не
Між Любою і батьком розгорівся стpашний скaндал. Зрештою Антон кинув доньці: «Хочеш жити з Павлом — забирайся з моєї квартири, щоби мої очі тебе більше ніколи не бачили». Через півгодини Люба зібрала речі й переступила поріг рідного дому. Матір намагалася зупинити доньку, але Антон відсторонив дружину: «У нас більше немає дітей. Наша донька пoмepла, ти чуєш?!»
Сім’ю Віри та Антона усі вважали ідеальною. Чоловік при посаді, не п’є, не стрибає в гречку. Дружина увесь свій час присвячує вихованню єдиної доньки. Та сторонні і не

You cannot copy content of this page