Я не розумію, чому тепер дорогі родичі заворушилися і захотіли половину прибутку, а до того, що вони нам казали? Хоч копійку дали, а тепер ще й так губи копилять, то ж їм теж треба, бо тепер ми родина
Нам з чоловіком по сорок п’ять років і ми живемо окремо у місті у власній квартирі. Чоловік на неї заробив сам, ніхто з родичів ні з його боку,
Чоловік і донька не пробачили мені мого щастя і я не скажу, що дуже переймалася як вони там, я справно платила аліменти і думала, що на цьому моя місія завершена, адже я хотіла жити, а не скніти. Проте, життя повернуло мене туди, куди я ніколи не хотіла вертатися
Мій чоловік був старшим за мене на десять років і в свої тридцять два чомусь дуже хотів дітей. Ні до, ні після нього я не зустрічала ніколи таку
Я свого сина не виправдовую, але ж свекри зробили все можливе і неможливе аби таке сталося
Бо я бачила по Дмитрові, що він закоханий в дружину та й питань щодо того, де жити теж не виникало, бо в сина своя квартира. То як вони
Пригадую, що як тільки заїкнулася аби розійтися з чоловіком, то у мами мало очі не повилазили: «Ти не сама йдеш, а з дітьми, хто їх захоче, як не рідний тато? Ти май трохи розуму». Я дивилася на неї і вухам не вірила, а тоді кажу: «То так як ви життя прожити?». Мама аж ротом повітря хапала і тільки з себе й вичавила: «Я по-совісті завжди робила».
Я вам розкажу, як то було «по-совісті», бо я була найстарша, то все добре пам’ятаю, як ми не раз в стодолі ночували, бо батько ніяк не міг влягтися
Юрій ніяк не міг зібратися з думками. Уже третій вечір він не знаходив у себе в кухні жодної чистої тарілки
Юрій ніяк не міг зібратися з думками. Уже третій вечір він не знаходив у себе в кухні жодної чистої тарілки, а від кількості чашок із залишками кави на
Коли я сказала йому, що при надії, то не побачила в очах і тіні радості
Я не розуміла за що ж я його полюбила. Наче мозок відключився і був лиш його бренькіт на гітарі та смішно падала гривка на очі, а він ввесь
Кума таке про мене по селу носить, що курям на сміх, хто мене знає, хто бачив мою хату і мене хоч раз, той і не подумає про мене таке. Я тут спокійна, інше мене хвилює – що тепер з нашою дружбою багаторічною робити?
Ми з Іриною дружили ще зі школи, разом за партою сиділи і разом дівочили. Але наші батьки мали різні плани щодо нашої освіти, бо мені мої змогли забезпечити
Якби всім моя будова так не муляла, то жили б ми з чоловіком довго і щасливо, але ні, всі раптом стали архітекторами! Немовля беззубе перш, ніж сказати «мамо», казало: «Щось, Уляно хата твоя непропорційна». Так мені вже люди допекли, що маю висловитися.
Молода я була і думала, що все мені до снаги, що й без чоловіка зможу хату збудувати, головне аби гроші передавав, а я вже тут собі раду дам.
А якось ми засиділися допізна і Петро розказав про своє життя. Мені аж волосся дибки стало, бо я думала, що одній мені життя показало іншу сторону.
Моя мама переконана, що мої стосунки з Петром не мають продовження і не тому, що він одружений. «Він має совість і ніколи не покине дружину, а ти будеш
Я вставала вдосвіта, аби встигнути до них додому ще до того, як Матвійко прокинеться. Сиділа з ним цілими днями: годувала, гралася, вкладала спати. Іноді навіть встигала приготувати вечерю, щоб син, повертаючись з роботи, не залишався голодним. Але помітила, що невістка не завжди їсть те, що я приготую
Життя завжди підкидає випробування, і часом найбільш несподіваними вони стають від тих, від кого цього не чекаєш. Так сталося й зі мною. Ще донедавна я допомагала синові й

You cannot copy content of this page