Я не знаю чого чоловік не сприймав мене серйозно, навіть тоді, коли пакував мої речі в вантажівку, то реготав, що я до нього вернуся через два тижні максимум
– Кому ти треба з двома дітьми?, – казав він мені і плескав друга по руці, мовляв, ти дивися, що вона вигадала, але буде по-моєму. І я справді
Тиша заповнила кімнату, і я відчула, як моє серце стискається від гніву. “Ти все зруйнував своїми вчинками. Кожен раз, коли ти йшов до іншої, частина мене кам’яніла”.
Я стояла біля вікна, дивлячись на пізнє осіннє небо. Сірі хмари нависали над містом, і серце моє тяглося до спогадів, які, здавалося, ніколи не вивітряться. Він лежав у
Довгі дні, після поминок за чоловіком, я не могла ні їсти, ні спати, мене аж розпирало від почутого, від того, що я не можу нічого змінити, від того, що всі ці роки закривала очі і «не дивилася вгору»
Все розкрилося банально і випадково, але найсмішніше було те. Що все наше спільне зі Степаном життя, він мене подавав як дуже ревниву дружину, яка йому й продихнути не
«Дайте мені вже спокій!», – грюкнула донька дверима, а я теж у двері та до подруги
– Що мені робити? Дівці тридцять років, ні зарплати, ні хлопця, раджу їй щось, то все в штики сприймає. – То зроби так, як вона тобі каже? –
Я довгі роки була сама і не тому, що на мене увагу кавалери не звертали, просто ми з чоловіком так добре жили, що я вважала навіть розмову з кимось іншим – неприпустимою. Одразу уявляла собі обличчя чоловіка на якому читалося тільки одне слово
Я за своїм чоловіком була мов за кам’яною стіною, правда не дуже довго, всього шістнадцять років. За цей час я знала, що маю бути біля дітей і біля
Син мій чорнявий. У нас у сім’ї всі красиві та чорняві, – Олена Павлівна уважно дивилася на обличчя невістки, ніби намагаючись по реакції зрозуміти, в чому справа. – Ти теж брюнетка і батьки твої смагляві та стрункі. Чому ж мій онук білобрисий і синьоокий
– Бабо, бабусю! – смикав її за поділ спідниці малюк. – Що тобі? – Цукерку. – Іди у мами попроси! Онук надувся і, ображено, подався шукати маму, а
Наслухалася я того, як то можна за кілька років на квартиру заробити в Італії і поїхала… І мені хочеться спитати – люди, ви або жартуєте, або скажіть, на якому дереві ті гроші ростуть!
Мені було сорок сім років і я хотіла вже нарешті свого власного житла, щоб не бачити свекруху і не чути. Так, ми жили з нею і з дітьми,
Я собі подумала, що як може бути «чоловік на годину», то чого не може бути «дружина на годину». А що?
Зараз де самотнього чоловіка знайти самотній жінці? В бари я не ходжу – нема коштів, в бібліотеки чоловіки не йдуть. В автобусі? А так собі подумала, що й
Коли чоловік сказав аби я збирала речі і звільнила квартиру його новій коханій, то я й слова не сказала, я не звикла йому перечити за ці тридцять років шлюбу і попросила лише кілька днів аби зібрати речі
– Добре, ми якраз з відпочинку приїдемо. Я радий, що ти ведеш себе цивілізовано, – сказав Матвій. Я лиш головою кивнула на таку похвалу, адже я привчена до
Я заміж вийшла в двадцять один рік, на той час то вважалося якраз добре і вже була при надії, чоловік вчився в медичному, а я була вдома і прала йому халати, виварювала до сліпучої білизни і прасувала до хруску
Далі вже друга дитина і чоловік сказав, що я можу не працювати, бо він все забезпечить. Я погодилася, але потім вирішила, що таки маю мати якусь професію, щоб

You cannot copy content of this page