В усіх моїх бідах винна дружина мого брата – Ірина. Не розумію, чому ця жінка вирішила, що вона має розпоряджатися моїм життям і розпоряджатися так бездарно
Я залишилася сиротою дуже рано і брат став мною опікуватися, бо був старшим за мене на десять років. Здавалося, що в моєму житті все добре – люблячі батьки,
Доперебиралася. І що не хлопець, то гірший за попереднього. Я вже не знаю чи то не хлопці колишні таке моїй доньці поробили
Моя Софійка – красуня, розумна і добра дитина. Але, що поробиш, коли не щастить з хорошими хлопцями? Був у неї Василько, який мені дуже подобався і любив він
Я не кохав своєї дружини, коли одружувався з нею. Звичайно, мені хотілося в свої сорок років мати біля себе жінку, яку я буду обожнювати, любити та піклуватися про неї. Але такої не було, не зустрічалося на моєму шляху
А роки летіли і вже скоро почав з’являтися голосок в голові: «Досить чекати, бери будь-яку жінку аби мати з ким старість зустріти». Про це вголос говорила і моя
Нещодавно я застала свого сина на вулиці в обіймах якоїсь панянки, він подарував їй букет квітів, а ще ніжно ніжно тулив до себе. Я одразу зрозуміла, що то не просто знайома. Син не бачив мене, але ж тепер я все знаю
Скажу чесно, я дуже переживала, коли син сказав, що одружується. Адже всі ми мами думаємо, що жодна дівчина не варта сина. Отож, коли Дмитро познайомив мене зі своєю
Слухайте, а те що мій чоловік почав безперервно “Якати” – це норма, чи вже якісь перші дзвіночки? А то лиш чути: я зробив, я купив, я замовив, я поставив
Подібних розмов я раніше не чула. Колись були “ми”, а тепер суцільне “я”. Але почну з початку. Нам з Вадимом по 40, ми однолітки, різниця у віці у
Дійшло до того, що тепер я несу важкі сумки з магазину, а чоловік вже навіть не відривається від дивану аби взяти сумки. А колись хоч вставав та дивувався, що вони такі важкі, а я така маленька
Стою на перехресті – холод скажений, сипле снігом в обличчя весняний вітер, і це все під синім-пресинім небом і сором’язливим промінням сонця. Настрій – самі бачите, весняний… В
Те, що Люба їде з Італії для мене не було дивиною, але я аж ніяк не сподівалася, що вона їде до мене
Ми хоч і не чужі люди, разом дружили в дитинстві, але роки минули, ми розміняли шостий десяток, то вже пора включити трохи голову, а вона як була така
А я що? Я в синові справи не лізу. Світлана мені не донька аби мені за нею серце боліло, а онуки вони ж наші. Я їй сказала: – Перетерпи і все. А що зробиш і де дінешся з дітьми? Погуляє і вернеться
Я не розумію, чому вона пішла з дому? У всіх таке життя і всі чоловіки є з якимись недоліками. То навіщо було стільки часу жити, а потім просто
Я вже досить давно живу сама. Мене все влаштовує. Колись була заміжньою, але чоловік весь час обмежував мене у всьому, багато не дозволяв, тому я вирішила, що краще розлучитися. Ну і почала жити сама.
Насиченим та захоплюючим життям, хочу вам зізнатися. Ходила і ходжу на зустрічі із подругами, опановую малювання, подорожую різними містами. Коли повернулася з чергової подорожі, то запросила до тебе
– А одружився на мені, бо не хотів мене соромити статусом любаски – отак собі й запам’ятайте і на чоло напишіть всі, хто мені сміє тикати цим фактом. Яка ж дивина – чоловіка з родини вкрала
Він що – мішок з картоплею, що його можна взяти на плечі та перенести в свій погреб? А потім сторожувати ночами аби хтось інший не вкрав? Ви при

You cannot copy content of this page