vas

Сонечко своїми лагідними промінчиками пестило обличчя напівсонних Матвія і Христини, які, ніжно обійнявшись, вимальовували плани на майбутнє. Їх синочок тихо посапував у своєму ліжечку. Задзеленчав телефон – прийшла

Стефаніє, Стефо, ти мене взагалі слухаєш! – Віталіна сердито штовхнула подругу в плече. – Ну як мені тебе розрадити? Скажи, що я маю ще зробити, щоб ти стала

Надія працює сільською бібліотекаркою. За більш як двадцять літ роботи у царстві книг начиталася стільки сюжетів, пережила подумки сотні чужих доль. Шукала схожу на свою, бо її власне

До Михася і містечковий люд ходив, і з округи приїжджали. Казали, старий уміє вгадувати долю. – Надю, ходімо до Михася. Може, щось цікаве вивідаємо, – просила подругу Люда.

Христина тримала в руках лист і не вірила своїм очам. До бoлю знайомий почерк. Той самий, що й на записці, яку вона досі зберігає. “У тебе таке гарне

Оце так подарунок Господь послав… Сьогодні Галині «стукнуло» тридцять всім, і цього дня вона зачула під серцем дитя. «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грiшну… Чи впораємося

Ірина остерігалася цього дня і чекала його з якимось дивним передчуттям, ніби cтрaх, трuвога і радість змішалися в одне ціле. Звісно, такого дня хвилюються усі жінки. Принаймні ті,