Моя матір потребувала постійного догляду, тому ми з дружиною забрали її до нас. Сестра забирати до себе не захотіла, тому що у них немає зайвої кімнати. У нас будинок більший та й дружина сказала, що доглядальницю не потягнемо, якщо мама буде жити у себе, а на інший кінець міста кілька разів в день не наїздишся. Запропонували сестрі на послуги доглядальниці скидатися навпіл, вона сказала, що грошей немає – у них з чоловіком маленька дитина і великий кредит.
Ми пів року жили разом, мама майже відновилася, але лівий бік досі працює погано, в порівнянні з правим. Дружина турботу про мою маму взяла практично повністю на себе. Нещодавно мама запропонувала нам, що хоче переїхала до нас назовсім. Ми з дружиною порадились і вирішили, що вона нас не обтяжуватме і за дітьми іноді приглянути допоможе, вони хоч і не маленькі, але самих їх залишати боїмося.
Так би мама і жила з нами, якби я не почув, як вона розмовляла з сестрою телефоном і особливо її фразу: “Оленко, та чого ти хвилюєшся, мою квартиру продамо, вистачить вам і кредит закрити, ще може і на однушку Софійці залишиться”. Софія – моя старша племінниця. Я не збирався мовчати, вирішив поговорити одразу, не відкладаючи.
Мама мені все розповіла: раз ми не проти, щоб вона жила у нас, то квартиру вона вирішила продати, щоб в вкотре допомогти сестрі і її сім’ї. Мені так прикро стало, я всього сам домігся: і освіту сам без допомоги батьків здобув, і машину самі з дружиною купували, будинок з нуля будували, ніхто копійкою не допоміг. Зате Олену батьки і вивчили, і весілля оплатили, і з першим внеском на кредит допомогли. Коли я їй це все вперше за 37 років висловив, вона відповіла: “Ти чоловік, повинен сам всього домагатися, а Олені, крім нас допомогти нікому”. Можна подумати, мені є кому допомогти. Тільки батько допомагав будувати будинок, поки був живий.
Після цієї розмови, я відвіз матір до Олени, нехай за нею доглядає і утримує її улюблена дочка, думаю, куточок для неї вона в їх трикімнатній квартирі знайде. Сестрі мама все життя допомагала, а я повинен сам всього домагатися, навіть коли батько хотів мені грошей на машину подарувати, мама Оленці пишне весілля справити вирішила. Зате як трапилася з мамою біда, так сестриця відійшла в бік. Навіть квартиру племінниці надумали купити з продажу батьківської оселі, нас також троє, могла б і нашому старшому запропонувати невеличку квартиру купити.
Може я вчинив неправильно стосовно матері, але за всі роки вже накипіло. Хай тепер дочка батьківську допомогу відпрацьовує.
Фото ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
