Так соромно мені в житті ще ніколи не було. Я й намагалась щось сказати, проте Ніна не слухала. Вона голосно, аби у сі почули, а чути було кому бо саме хліб привезли і в магазині було людно, почала говорити оте все. Я мало крізь землю не пішла і все питала себе, де ж ділась та жінка, що ще вчора була мені ближчою від мами. А все через що?
після того, як я поночі від свого першого чоловіка пішла в нікуди, мені не було де жити. Тоді я ледь впросилась у рейсовий автобус до нашого села. Батьків моїх давно не було на цьому світі, їхню хату я продала одразу після того, як заміж вийшла, але ще був дім дідуся і бабусі.
То була дуже стара і занедбана хатина. Я ледь крізь хащі продерлась, адже у тому домі уже більше двадцяти років ніхто не жив. Однак, мені ті стіні палацом здались, бо там було тихо, спокійно і чоловік мій був від них далеко.
Саме тоді у моєму житті з’явилась тітка Галя. Вона жила у сусідньому домі і одразу заходилась мене опікати і у всьому мені допомагати. оскільки я без будь=яких документів приїхала, то саме вона мені не тільки хліб купувала, а й підгузки і все необхідне для сина. Фактично, перших пів року, доки я не прийшла до тями і не налагодила свій побут, тітка Галя мене годувала, одягала і була мені за стіну кам’яну.
З того часу минуло п’ять років. Я в селі не довго пожила, майже одразу поїхала в містечко на роботу влаштовуватись. тітка галя залишилась із сином моїм і дуже мене цим виручила, адже я змогла і на роботу влаштуватись і підготувати грунт для того, аби сина до себе забрати.
Нині я вийшла заміж вдруге. Богдан прекрасний чоловік, я нарешті зрозуміла, як то бути частиною великої родини і як то – коли у тебе є надійний тил. З тіткою Галею я досі гарно спілкуюсь, а мій син називає її бабусею.
Того дня ми в село до неї вирішили із чоловіком заїхати. Я придбала як завше, багато гостинців і подарунок для її онука якому саме були того дня іменини – батут вуличний. Їхали ми до неї без попередження, дуже хотілось зробити сюрприз приємний усім. Однак, “сюрприз” очікував саме на нас.
Коли ми все ж під’їжджали я пригадала, що не взяла дітям соку до столу. Вискочила з авто і пішла у нас магазин сільський. Люду було багато, бо саме чекали коли хліб привезуть. Саме тому, напевне, тітка Галя і не побачила мене.
Коли я зайшла, то одразу почула її голос. Вона говорила на всю і я одразу зрозуміла, що мова йде саме про мене. Не буду переповідати усього, але суть була в тому, що я невдячна людина. Що нині я маю багато грошей а про неї забула. Мовляв, колись я прийшла у чому мати на світ привела, а вона мене годувала, одягала ще й дитину мою, а тепер я й носа верну.
Мені було і соромно і прикро, адже там ні слова правди не було. Для мене вона як мама стала і я не тільки до спеціалістів її возила не раз, а й оплачувала їй перебування місячне у санаторії і одягаю її на кожен сезон. Мені це не важко, адже до тітки Галі відчуваю найщиріші почуття.
Я вийшла із магазину і по виразу мого обличчя чоловік одразу все зрозумів. Він тут же згрузив отой батут, я написала тітці Галі, що вийшла щойно із магазину, усе чула і попросила забрати з-під магазину подарунок онуку. Ми розвернулись і поїхали додому.
До мене не раз уже і сама тітка Галя і її діти телефонували, кожен намагається довести, що я не те почула і не те подумала. Нещодавно вона сама до нас прийшла і обливаючись слізьми доводила, що про мене ніколи б такого не сказала в житті.
Син мій дуже прив’язаний до неї і запитує постійно коли ми до неї поїдемо, однак я йому кажу що того не буде.
Малий дуже хоче до бабусі і геть вночі її кличе і прокидається із мокрою подушкою. Тітка Галя також мені дуже часто дзвонить.
Я вже й не знаю, що робити і як бути. Чоловік дотримується позиції, що то лиш моє рішення і що можливо, тітка Галя вже зрозуміла свою помилку і ніколи так більше не робитиме.
А я й сама не знаю, як бути? Розумію, що в сім’ї буває усіляке, однак, чи ж сім’я ми? Та й чи за “онуком” своїм і за мною сумує тітка Галя нині?
Заплуталась. Підкажіть, як бути? Простити і забути, чи триматись від такої людини якнайдалі?
09,04,2023
Головна картинка ілюстративна.
