fbpx
Історії з життя
Тернопіль. Вони зайшли у тролейбус. Він – молодий, високий, гарний. Опирався на милицю і на Її руку. Мабуть, це була Його кохана.

Тернопіль. Вони зайшли у тролейбус. Він – молодий, високий, гарний. Опирався на милицю і на Її руку. Мабуть, це була Його кохана. Обручок не мали.

Біля дверей сиділа молода мама з шести- чи семирічною дитиною. Глянула, відвернулась до вікна. Не запропонувала сісти.

– Сідай, сину, – казала старша жінка з сумними очима, одягнена при більш, ніж 30-градусній спеці, у все чорне.

Подякував. Усміхнувся добре, якось дитинно.

– Звідти? – запитала жінка.

– Звідти, – відповів він.

– Пoрaнили?

– Так. Мав oпeрaцiю. Але все буде добре. Трохи пiдлiкуюся – і на Схід. Там хлопці…

– Все у нас буде добре, – додала Вона. І ніжно погладила Його темне волосся.

На зупинці, біля залізничного вокзалу, вони виходили.

– Бережи себе, сину, – сказала жінка з сумними очима.

Подякував.

Кохана подала Йому руку.

Він усміхався ніжно і дитинно.

Хай береже тебе Бог, солдатику. І твою кохану. І ваше кохання…

автор: Ольга ЧОРНА

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook