Звістка.
— А обіцяла, що буде мене чекати і які листи писала, а сама? — Василь тужливо подивився на Сашка:
— За що вона так зі мною? І ти, теж мені друг називаєшся, не міг сказати, що вона вийшла заміж.
— Твоя мати наказала, щоб я нічого тобі не розповідав, бо хтозна, що може статися — виправдовувався Сашко.
Василь сидів у автобусі, дивився у вікно і мріяв, як приїде додому, непомітно прокрадеться в її будинок і, як його Ніна кинеться йому на шию.
А потім вони будуть довго говорити про все, взявшись за руки.
Автобус зупинився.
Василь вийшов, поправив форму, пригладив пасма волосся, що добряче відросли.
— Василю, це ти? — підсліпувато примружився дід Байкар. Цього старого так називали в селі за його веселу вдачу і вміння розповідати найнеймовірніші історії.
— Я, діду, я…
— Певно до своєї Нінки поспішаєш. Тільки дарма, твоя наречена ще минулого місяця вийшла заміж.
Василь посміхнувся і відмахнувся:
— Дідусю, ну а ти так і не змінився. Як завжди байки розповідаєш.
— Ну, ну, не вірить він, — пробурмотів дідусь солдатові услід.
А Василь вже відчинив хвіртку, яка так знайомо рипнула незмащеними петлям і пройшов у двір.
Тітка Наталя, Нінина мати та його майбутня теща йшла назустріч із відром:
— Васю, ти приїхав, — скрикнула вона.
— Ніна ще спить? — хлопцеві не терпілося нарешті побачити свою кохану.
— Вона тут не живе, вийшла заміж.
Вже цілий місяць Василь не просихав, але легше від цього не ставало.
—Я хочу подивитися їй в обличчя, нехай вона сама мені скаже, чому мене не дочекалася.
— Заспокойся, викинь ти вже її з голови, — безуспішно вмовляв друга Сашко. — Пішли сьогодні ввечері в клуб, там танці та дівчата підросли за цей рік, твоя колишня їм не рівня.
Дівчата в клубі з цікавістю та захопленням поглядали на стрункого солдатика.
— А це моя Оленка, — гордо вказав на незнайому дівчину Сашко. Хвилясте русяве волосся, великі сірі очі, точена фігурка. Дівчина посміхнулася, на щоках з’явилися ямочки і зніяковіло подала руку:
— Олена.
— Сподобалася? Гарна? — пошепки спитав у друга Сашко, помічаючи, як у того загорілися очі.— І тобі таку ж знайдемо. Відразу забудеш про свою Ніну.
Було тихо, лише стрекотіли коники і десь далеко гавкав собака. Троє молодих людей сиділи на лавці і спостерігали, як падають зірки.
— Можна загадати бажання і воно обов’язково здійсниться, — запропонувала Оленка.
—Я хочу, — почав говорити Сашко.
— Тсс, вголос не можна.
Василь загадково подивився на дівчину потім на падаючу зірку, заплющив очі і посміхався. Здається він вже знає, яке бажання хоче загадати.
Фото ілюстративне.
