Треба було мені Вероніці усе розповісти? Але ж, ніби подруга і ніколи вона мене не підводила, особливо після того, як я просила: “Ні пари з уст”. Та цього разу вона мене так підвела, так підвела. Я знала, що реакція у чоловіка буде негативна, якщо дізнається, але хто ж знав, що аж на скільки.
Того дня я отримавши зарплатню, зателефонувала до Лідії Іванівни, аби домовитись про місце зустрічі. Уже третій місяць я потай віддаю частину заробленого цій жінці за оренду невеликої квартирки що у Вишневому під Києвом.
Саме ту розмову і почула Вероніка. Вона моя подруга краща і колега. Вероніку дуже здивувало, про яку то квартиру мова. адже я живу із чоловіком у власній. Вже вона казна-чого за хвилину мені навигадувала, тож я мусила їй у всьому зізнатись.
Та й гнітила мене ота мовчанка. Робила я ніби й правильно, але те, що те за спиною у чоловіка і в цілковитій таємниці повинно було бути, мені спокою не давало, тож вилила правду у вуха подрузі, попросивши нікому і слова про те не казати.
Ще два місяці моя таємниця була недоторканою, аж доки не потрапила я до стаціонару випадково. Поки я до тями приходила мій телефон у чоловіка був, а там останній пропущений від Лідії Іванівни.
— То щось важливе, бо вже втретє набирає? – запитує чоловік у Вероніки, яка примчала у стаціонар.
— Напевне щодо оренди квартири, – сказала Вероніка і лиш потім подумала що бовкнула. – Нічого більше не скажу. – мовила Вероніка коли чоловік запитав, що ж то за оренда така, – У Іни запитуй і хай сама все розповідає.
Вже коли мені краще стало чоловік давай розпитувати, що то за квартира і за оренда у мене є, а він не знає навіть. Якби була Вероніка трішки кмітливішою, то б прикрила мене, та подруга до того навіть не додумалась, тож довелось мені правду розповідати.
Почати потрібно ще з юності мого чоловіка, а може й з дитинства. Нонна – його мама, ніколи не справлялась із роллю матері і не старалась, навіть.
Як розповідав мій чоловік, мама розчинилась у нових стосунках і другий чоловік став єдино важливим у її житті. Коли вітчим сказав, що чотирнадцятирічний пасинок повинен сам собі заробляти на життя і одяг, Нонна навіть слова не мовила.
Мій чоловік мив авто, носив сусідкам продукти із магазину, виконував дрібні доручення. Звісно, надто багато заробити не міг, тож одяг на ньому був із комісійного магазину. Три роки він мусив ходити у малих кросівках, бо ж нові не мав за що придбати.
Але справжньою родзинкою стало те, що мама виставила його у день вісімнадцятого дня народження. Дала два чорні пакети речей і замкнула двері перед носом:
— Ти дорослий і самостійний. Я тобі нічого не винна, – ото останнє що чув мій чоловік від своєї мами.
Нонна повернулась у наше життя за 25 років після тих подій. Вона швидко постаріла і в очах її було стільки туги і каяття, що камінь розтанув би, але не мій чоловік.
— Я дорослий і самостійний, – сказав він матері спокійним голосом, – Я тобі нічого не винен.
Нонна пішла, а я ще довго намагалась переконати чоловіка хоча б вислухати маму, але намарне. Він навіть говорити про те наміру не мав і мені заборонив згадувати її ім’я.
Я б і послухала, аби не побачила Нонну за тиждень під магазином. Жінка сиділа із простягнутою рукою і я пройти повз не змогла. Чоловік на роботі був, я забрала її до нас, вона прийняла душ, переодягнулась і я знайшла оту квартиру у Вишневому. Того ж дня уже вона там і оселилась.
Мама мого чоловіка залишилась без нічого і все завдяки другому, коханому, чоловіку. Він був молодшим від неї і коли тій виповнилось 65 знайшов іншу. От і залишилась Нонна на вулиці у прямому сенсі того слова.
Ну не могла я не допомогти їй, але й сказати чоловіку правду не наважувалась. Берегла секрет пів рокі і далі б собі так усе було, аби ж не Вероніка.
Чоловік не просто образився, він розчарувався в мені і в нас нині все йде до розлучення:
— Я тобі вірив, довіряв. Ти знала, як мені було важко, як я ночував у парках і скверах на лавочках і все з ласки Нонни. Ти зрадила мою довіру. Я вже й бачити тебе не можу. За спиною п’ять місяців таке робити. На що ти ще здатна?
Я вже тричі про все пошкодувала, прошу вибачення ледь не щоденно, але бачу, що колишніх стосунків у нас немає.
Як же мені бути? Як виправити оту помилку? Як повернути собі сім’ю? Та й чи можливо це?
Головна картинка ілюстративна.