Три роки тому я овдовіла. Михайло був старшим від мене і пішов із життя у сімдесят. а я і 50 років ще не маю. З ним ми виростили двох дітей. які уже давно самостійні і мають свої сім’ї. І ось, нещодавно у моєму життя з’явився Вадим – моє перше кохання. Ми зустрічатись почали і коли я розповіла про це своїм дітям, то не очікувала такої реакції зовсім.
За Михайла я заміж виходила тільки аби насолити Вадиму. У нас із ним були досить тривалі стосунки у юності. Ми, навіть у ВУЗ один пішли навчатись. аби не розлучатись. Справа йшла до весілля, аж тут мені розповіли, що він мені зрадив із Євгенією – одногрупницею яка любила його дуже.
Я була гордою і ще дуже не розумною у свої 20. Вадиму я сказала, що не кохаю його і бачити не хочу. Розповіла, що маю іншого і що стосунки з ним були величезною помилкою.
Уже за тиждень він поніс заяву до РАЦСу із Євгенією, а я відповіла на залицяння нашого викладача – Михайла. Наші із Вадимом дороги розійшлись, хоч я і слідкувала за його життя. Знала, що він із Євгенією має двох діток, що живе у нашому містечку. Звісно я не раз пошкодувала, що вийшла заміж за нелюба. Плакала у подушку, але була вдячна Михайлу за те, що так щиро і віддано мене кохав. Ми виростили із ним двох діток, його не стало три роки тому.
Уявіть моє здивування, коли одного дня під моїм під’їздом виріс Вадим. Я ого одразу впізнала, мало свідомості не втратила, адже все ще кохала його і дуже. Сама від себе таких емоцій не очікувала. Ми пішли в кафе, що було поруч мого дому. Говорили годин п’ять усе не могли набалакатись.
Виявилось, що він теж овдовів. Євгенії не стало пів року тому. Перед тим, як піти у засвіти вона висповідалась перед чоловіком. Зізналась, що саме вона зробила все аби нас розлучити і попросила свою знайому переказати мені неправду. А я так просто повірила і так легко від свого кохання відмовилась.
Ми почали зустрічатись. Ніби й не було отих років, що минули. Ми стали сиві, але не змінились. Він усе такий же – мій Вадим. Веселий, іронічний, трішки романтик і хуліган.
Мої діти уже дорослі, давно мають свої сім’ї. Коли Вадим запропонував мені жити разом, я одразу розповіла про наші із ним стосунки своїм дітям. Не питала поради, просто сказала, що переїду у квартиру Вадима. Ми так вирішили.
Ох! Що почалось. Донька і син справжню бурю підняли:
— А про нас ти подумала? А про онуків? Як ми зможемо із тобою спілкуватись у присутності чужого нам чоловіка? Хто він там – шофер? А ти не ставила собі питання, чого це він раптом про тебе згадав на старості років? Чи не твої статки причина, мамо? Обирай, або ми, або цей чоловік.
Я не очікувала такого. Не одразу знайшлась, що й відповісти. Я ж вірила у те, що діти за мене порадіють. Не думала, що все так оберне.
Знаючи запальний і категоричний характер своїх дітей, розумію, що то не порожні слова. Але й Вадима кохаю дуже. Нині я нарешті щаслива із ним поруч.
Як же мені бути? Кого обрати у цій ситуації?
29,07,2023
Головна картинка ілюстративна.
