fbpx

Цю перевірку у нашій родині проходять всі, свого часу я так само була на сторону покликана свекрухою та посвячена в «страшний секрет». І я так само зробила, хоч сина мого це зачепило. Але ж краще зараз знати, ніж потім

Отож, ми доволі заможні люди і через це дуже складно мати біля себе вірних людей. Які з тобою не через гроші, а тому, що у вас спільні погляди та цінності.

Містечко наше невелике, тому якось прибіднитися не вдається. Звичайно, що ми даємо гроші на школу, садок, церкву і на якісь творчі проекти, тому ім’я наше звучить часто.

Навколо моїх дітей завжди крутяться діти, батьки яких мало не зі шкіри пнуться, аби діти дружили, тому моїм дітям ніхто не відмовляє та не заперечує.

Це дуже погано для виховання, ми не раз на цю тему з чоловіком говорили, що такі «друзі» роблять хибні уявлень наших дітей про самих себе.

Тому, коли діти виросли, ми відправили їх вчитися в інше місто, щоб вони навчилися відрізняти справжнє від фальші.

Моя старша донька ще не заміжня, хоч їй вже двадцять вісім, а от син Марко, якому двадцять п’ять, вже привів до нас дівчину, сказав, що наречена.

– Тату, мамо, знайомтеся, це – Софія, моя наречена.

Ми з чоловіком переглянулися. Так, дівчина дуже гарна, але ж ми її не знаємо…

У нас якраз на неділю був захід в церкві, були виступи хорів з усієї ОТГ, ми й фінансували цей захід і мали бути присутніми.

– Софіє, – кажу я їй, – якщо ви будете у нашій родині, то маєте знати, як ми проводимо час. Думаю, вам сподобається.

Свято пройшло дуже гарно, дуже багато людей, колективи всі в вишиванках, з автентичними піснями, які притаманні саме тому селу. Ну, все просто від серця до серця, як то кажуть.

Я й слухаю, й краєм ока на Софію поглядаю – а вона вся в телефоні, і ні разу не підвела голову на пісню – нічого її не зачепило. Це для мене було сумно, звичайно, молодь зараз не дуже таке любить. А потім я підійшла ближче і побачила, що вона нічого й не слухала – в вухах навушники!

– Як тобі концерт?,- питаю я її.

– Ой, я таке вперше чую, дуже мило, – каже вона і так мило усміхається, так променіє усмішкою…

Марко нічого не помітив, а лиш щасливо усміхався та показував на телефоні фотографії, які він на знімав:

– Мамо, ці бабусі ще на Євробачення поїдуть!

Я вирішила, що на вечерю приготую щось домашнє, щоб і з невісткою поговорити і в роботі її пізнати.

На м’ясо вона фукала, те не брала, бо нігті зіпсує, там їй олія капнула на руку і побігла до Марка аби поцілував…

Одним словом, не доросла дівчина. А мала дитина – все їй подай та принеси і замість неї зроби і дуже сильно похвали.

– Софійко, вечеря дуже смачна, певно, через те, що ти ї готувала, – каже Марко їй.

– Так, я навіть пальчик попекла, – надуває губки та.

А я лиш очима кліпаю… Таааак…

Ну хоч в своїй егоїстичності вона щира і без прикрас – все ж добре.

Майже пройшли вихідні і я вирішила з сином поговорити.

– Марку, ти знаєш, що з фінансами у нас зараз скрутно, тому ти дивися, щоб не профукав їх за рік.

– Ти не казала, – здивувався син.

– Не казала, бо не знала, що ти вже біжиш одружуватися. Твоєї частки стане тобі за економного використання на років п’ять, але я бачу, що в Софії купа гарних речей і дуже дорогих, то ти вже розраховуй аби твій бізнес приносив прибутки.

– Мамо, ти ж знаєш, що ми прогоріли, – каже син.

– Що ж, думаю, варто поговорити з Софією і збалансувати бюджет, – сказала я і пішла геть.

За кілька хвилин за мною на кухню зайшла Софія, дуже, як би то сказати, зосереджена.

– В Марка проблеми з грошима, – питає мене.

– Він з тобою говорив, – питаю її.

– Ні. Я чула вашу розмову, – каже вона.

– Тоді це правда, – кажу я.

На наступний день Софія практично втекла з усіма своїми подарунками, а Марка обвинуватила в тому, що він її дурив.

Я приготувала синові какао і сказала:

– Не даремно ти на акторські курси ходив…

– Мамо, не говори, я б хотів був помилитися…

– Знаю, сину, але краще знати, ніж мати ілюзії і не мати потім підтримки.

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page