Ці великі новорічні вихідні ми були окремо, кожен у себе вдома.
Мій чоловік народився одразу після Нового року. Так уже сталося. Ми запросили гостей до себе, а потім поїхали, щоб забрати свекруху (вона сама до нас не приїжджає, чекає, поки ми покличемо).
Ми багато разів кликали її до себе. Але поки не приїжджали і не забирали, вона не їхала сама. Така вже вона людина, що вдієш.
Чоловік і я приготували смакоти на вечерю, гарно оформили стіл. Посиділи із гостями, відзначили день народження. Новорічні ялинки ще, зрозуміло, ніхто не прибрав, тому після їжі ми поїздили по площах, подивилися на красу. А ввечері засіли вдома втрьох (ми з чоловіком та свекруха), щоб попити чаю із солодким.
Дуже швидко ми залишилися зі свекрухою вдвох, а чоловік пішов спати. Тоді свекруха вирішила запитати у мене про наше подружнє життя. Мовляв, як живемо, як часто з’ясовуємо стосунки і таке інше. Ми ж живемо прекрасно, зазвичай, просто мирно вирішуємо всі питання.
— Ти, що іншого маєш? – запитує у мене свекруха.
Я здивовано на неї поглянула. Щойно про одре розмова була а тут такий тобі поворот.
— З чого, ви, мамо, узяли?
— Не може сім’я жити мирно. От не доводь мені і не розповідай казок, я життя прожила, я знаю. Одному значить байдуже на все. Мій син тебе кохає – я бачу. А ти мабуть ні. Усе я вірно розсудила, кажи, – уже без жартів говорить вона.
Так ми того вечора і не знайшли спільної мови. Я навіть тему розвивати не стала, сказала що її слова геть не раціональні і не мають до нашої сім’ї ніякого відношення, а вона ж була впевнена, що я живу на дві родини.
На цьому все не скінчилось. Наступного ранку я прокинулась від розмови на підвищених тонах із кухні. Чоловік щось доводив мамі, а потім вона йому. Увійшла я на словах:
— Ти просто не прожив стільки, скільки я. Вона байдужа до тебе і на це є причина, але ти цього бачити не хочеш.
Коли я зайшла в кухню, то запала тиша. Свекруха швидко зібрала речі, а чоловік сказав, що нема про що говорити і пішов у кімнату. Розмовляти на цю тему він не бажає і понині.
Тепер у мене таке неприємне відчуття, ніби ти у чомусь винен, але у чому зрозуміти не можеш ніяк. Скажіть, невже мирне вирішення побутових питань і уміння поступатись і домовлятись, стали ознакою того, що у тебе хтось є? А головне: як тепер довести, що свекруха була не права?
Головна картинка – pexels.
