У свої 38 і я вже двічі бабуся. Сама дуже рано заміж вийшла і син з донькою ще до двадцяти встигли мене ощасливити. І ось нещодавно на нас усіх очікувала одна звістка. Я думала то хороші новини, а виявилось, що помилялась. Тепер розгубилась і не знаю. що робити

У свої 38 і я вже двічі бабуся. Сама дуже рано заміж вийшла і син з донькою ще до двадцяти встигли мене ощасливити. І ось нещодавно на нас усіх очікувала одна звістка. Я думала то хороші новини, а виявилось, що помилялась. Тепер розгубилась і не знаю. що робити.

Наші діти виросли так швидко, що ми з чоловіком і не зоглнулись. дивно було у тридцять чотири роки отримати звання “бабуся”. тут сам ще до своєї бабусі на гостину ходиш, тебе “онукою” кличуть, а тут уже тримаєш на руках дитину своєї дитини.

Ми з чоловіком уже двадцять років у шлюбі. Одружились із великої любові зовсім юними, але ні дня про це не пошкодували. Маємо і дім власний і справу свою відкрили. Діти у нас ніколи не знали нужди, як і ми. та й досі кохаємо один одного. ніби й не прожили поруч стільки років.

Читайте також: Так, був у мене в житті період коли я пішла від чоловіка до іншого. Ми навіть розлучились, але згодом обоє зрозуміли, що то помилка і вже разом більше п’яти років. Мій чоловік і слова мені не говорить, сина мого він усиновив і вважає за свого, різниці між дітьми не робить. І все в нас добре, якби не свекруха

І ось, нещодавно я відчула себе зле. Слабкість якась така, ні до роботи, ні до їжі, ні до сну. Терпіла доки могла, аж доки не схудла геть. Тоді вже чоловік мене відвіз до спеціаліста. Вже там ми дізнались таку несподівану і дуже радісну для нас новину – я при надії. Та ще й не просто при надії, у нас буде одразу два приводи для щастя.

Прилетіли ми додому на крилах радості. Тішились і плани на майбутнє складали, аж поки не повідомили своїм дітям. От тут і почалось.

Син і донька виступили категорично проти того, аби наша родина стала більшою.

— А про нас ви подумали? – каже син ображено, – У вас уже онуки, про них дбати потрібно, а ви собі казна-чого навигадували.

Донька теж була не в захваті:

— Ну і як ви це собі уявляєте? Племінники старші від дядька із тіткою. та мені з дому вийти буде соромно. “Моя мама при надії”. В голові не вкладається.

Чоловік не стримався, таки гримнув на них, а ті одразу сказали, що ми ще до появи малих уже ділимо дітей. І що тепер наша увага і любов уся буде віддана малим, а про них, старших, ми просто забудемо.

Чоловік радить не брати їхні слова до голови, каже, що з часом вони все зрозуміють, а як ні, то то їхні справи. Він оточив мене увагою і любов’ю і з нетерпінням чекає появи малих.

А в мене душа не на місці. так прикро. Розумію, що у словах дітей є зерно правди. Може дарма я це надумала?

Воно і справді якось не дуже. Сама бабуся, а “молодою” мамою стати надумала.

Влада М.

19,05,2023

Головна картинка ілюстративна.