Уляна ніколи не знала і не бачила своєї мами, але це не заважало їй жити, хоч у школі хіба лише лінивий не вколов дівчину цим. Наче це була якась вада. І якщо Уля спочатку дуже переживала, то потім просто перестала звертати увагу.
Ну і що, що матері немає, зате є батько. Такий, якого ще пошукати треба. Татко справлявся зі своїми батьківськими обов’язками не гірше, ніж будь-яка мама. Це не Уля має заздрити іншим, а вони їй.
Між іншим, як з’ясувалося, у багатьох не було батька. Тож, хто з них нещасніший, можна було посперечатися. Чим Уляся активно й займалася, довівши чимало однокласників до сліз.
Коли Уляна виросла, діймати її через матір перестали. Навпаки, у людей з’являлася деяка жалість, коли вони дізнавалися, що рідна мати відмовилася від неї ще в пологовому.
І ця жалість була гірша за будь-які насмішки, бо була зовсім недоречною і образливою. Уляна була щиро переконана, що їй дуже пощастило, адже батько був для неї найкращим другом.
Вони разом бешкетували, гуляли, будували пісочні замки, читали один одному книги, дивилися фільми, обговорювали знайомих, ділилися переживаннями, готували всіляку смакоту і ще багато іншого, чого не було в дитинстві у всіх, хто проявляє до неї жалість. Звісно, згодом усе почало сприйматися як належне.
А ще в Уляни з’явився хлопець, який став для неї центром всесвіту. Заради нього дівчина ладна була кинути все і поїхати в світ за очі.
Здавалося, що це кохання триватиме вічно. А батько так не думав, йому не подобався вибір доньки, власне, про що він не соромився говорити і пояснювати свою думку.
Уляна з батьком не погоджувалася. Вона думала, що він просто не може змиритися з тим, що вона подорослішала і в неї почалося своє життя. Але одна ситуація змусила її по-іншому поглянути на звичні речі.
Наближався день народження її хлопці і Уля не знала, що можна подарувати людині, у якої все є. Чомусь найпрекраснішим рішенням вирішила зробити гарний смачний торт. Хотілося його вразити, тим паче, що останнім часом їхні стосунки псувалися з шаленою швидкістю.
Декілька днів пішло у дівчини на здійснення своєї ідеї. Починаючи з того, що Уля все місто об’їхала у пошуках певних товарів для кондитерів, без яких розкішний торт ніяк не вийшов би, і закінчуючи приготуванням самого кондитерського виробу.
Не маючи досвіду і хвилюючись за те, щоб усе получилося гідно, Уляна готувала весь день не покладаючи рук, паралельно проглядаючи різні кулінарні відео та вивчаючи необхідну інформацію. Коли закінчила, то зрозуміла, що всі нерви та витрати себе виправдали.
Торт вийшов чудовий і точно має бути дуже смачним. Дівчина переклала свій кондитерський витвір у холодильник, гадаючи над тим, наскільки сильно сподобається хлопцеві її кулінарний шедевр, який, між іншим, не соромно було б замовити навіть на весілля.
А ще Уляна щиро раділа, бо ж приготувала подарунок своїми руками, з душею і з любов’ю. Будь-хто може піти в магазин і просто купити, а вона добре постаралася.
Увечері приїхав батько із відрядження. Голодний та втомлений. Відкривши холодильник завмер. Яке ж захоплення з’явилося в його очах, з нього ніби відразу спала втома.
– Яка краса, – захоплено вигукнув батько.
Знаючи, який тато ласун і як сильно любить всякі смаколики, Улі стало навіть трішки смішно. Але вона швиденько зауважила, що цей торт подарунок для хлопця.
Погляд батька ніби миттєво згас, і він якось наче змарнів навіть. Такого розчарування в його очах Уляна ще не бачила ніколи. Їй навіть стало його якось шкода. Він, звісно, нічого не сказала, але ця ситуація чомусь міцно врізалася у її пам’ять.
Чи то від того, що батько сильно засмутився, чи то від того, що вона ніколи нічого подібного не робила для нього, хоч знала, який він поціновувач солодощів.
Наступного дня Уляна гарно вбралася, взяла з собою свій смачний подарунок і поїхала на день народження. Але хлопець, заради якого вона так старалася, зовсім не оцінив подарунок. Навпаки, ще й почав бубніти, що Уля скупа та невдячна, бо вирішила зекономити на нормальному подарунку.
І так прикро стало після його слів. Вона стільки сили, часу і праці вклала і дуже витратилася (одні вершки коштували цілий статок) і щойно людина, якій вона завжди заглядала в рот, знецінила буквально всю її працю.
Торт, на думку гостей, був дуже смачний. Уляну хвалили і казали, що має талант. Але сама вона так і не доторкнулася до частування. Аж надто була пригнічена через реакцію свого хлопця. Краще б вона цим шедевром почастувала батька.
Стосунки закінчилися десь за місяць найпримітивнішим чином. Хлопець їй зрадив і не приховував свого вчинку. Навіть більше, він виправдовувався тим, що в нього така природа.
Попри все Уля відреагувала на інформацію байдуже. Вирішивши, що плюси тут також є. Доля не дозволила їй пов’язати своє життя з негідною людиною. Щось клацнуло в ній ще того дня, коли хлопець знецінив її старання.
Одне тільки не давало дівчині спокою… Ситуація, коли тато засмутився через торт, просто не виходила з голови. І хоч після того, як хлопець на своєму дні народження повівся дуже негарно, Уляна зареклася не готувати більше жодних тортів. Але в один із днів все ж таки вирішила зробити виняток.
На диво, цього разу готування не забрало стільки сили і часу, як минулого разу. Більше того, Уляна відчула певний азарт і зрозуміла, що їй подобається те, чим вона займається прямо зараз. Результат перевершив усі очікування. Торт був ідеальний.
Чи варто говорити, якою була реакція батька, коли він дізнався, що для нього весь торт. Таким щасливим вона вже давно не бачила його. Уляна довго розмірковувала над тим, чому батько, як дитина радіє простому торту, а потім він сказав:
– Торт, зроблений для мене. Руками моєї улюбленої донечки. Ти про мене думала та старалася. І це найцінніше!.
Торт вийшов справді дивовижним і Уляна задумалася над тим, чому б їй не робити такі на замовлення.
Батько настільки сильно розхвалив доню, що мимоволі оселив у душі в Уляни впевненість, що у неї все вийде.
Але все це було не так важливо порівняно з тим, який дівчина винесла для себе урок. Не варто розмінювати свій час та життя на тих, хто цього не цінує. Таким людям, що не зробиш, буде весь час погано.
У гонитві за їх схваленням можна не помітити тих, хто дійсно потребує, любить і цінує вас, тих для кого ваші старання будуть найкращим подарунком.
І будьте впевнені, вони віддячать вам за це, подарувавши щось більше, невидиме для людського погляду, але відчутне всією душею.
