«Коли ми дізналися, що в нас буде дівчинка, свекруха насамперед запитала, чи ми придумали їй ім’я. Мовляв, до цього питання треба підходити серйозно та обмірковано.
Щодо імені ми з чоловіком вирішили давно – Уляна. Воно нам обом дуже подобається. І поєднується з по батькові – Уляна Олександрівна, дзвінко та звучно. У прізвищі ми також маємо літери «р» і «л». Дуже яскраво звучить.
Свекруха нас вислухала мовчки. Трохи підібгала губи – я вже відразу зрозуміла, невдоволена. Але тоді вона промовчала.
Важку артилерію підключила за тиждень. Вона має приятельку, яка захоплюється астрологією та езотерикою. Вона з нею, нібито порадилася.
«Вашій дитині це ім’я не підходить. Вибирайте інше», – категорично заявила любляча бабуся.
І одразу озвучила свій варіант: ім’я ще своєї бабусі. Ось воно нібито ідеально підійде. Не озвучуватиму його, щоб нікого не образити, але це ж неприпустимо. Воно одне із застарілих, причому не з тих, які знову в моді, а з тих, які вже зовсім сільські. Параскевія і поряд не стояла.
Чоловік у мене, слава Богу, адекватний, на мамині слова не звертав жодної уваги. Тож у нас донька так і залишилася Улянкою. Їй вже п’ять місяців.
Однак найкумеднішим є те, що свекруха спочатку називала внучку просто «дівчинка», а тепер наполегливо кличе її ім’ям, яке сама обрала. Тепер у неї інша теорія, мовляв, якщо людина має 2 імені, то вона захищена від злих духів.
Але нічого, ми це переживемо. Прикро інше: чоловік має сестру, вона теж нещодавно стала мамою. І її моя свекруха також порадила, як назвати сина, то зовиця її послухала. Тепер її малюк улюблений онук моєї свекрухи, а наша донька – просто дівчинка з двома іменами».
Фото ілюстративне.
