Коли я вийшла заміж за Олексія, ми стали жити у батьків мого чоловіка. Вони самі на цьому наполягли. Жили ми всі у великій хаті, місця вистачало всім. Але свекруха мене одразу не злюбила. Чому?
Я не знаю. Може, через те, що у мене небагаті батьки і живуть вони лише у двокімнатній квартирі.
Свекруха постійно була невдоволена тим, що мої батьки подарували нам на весілля лише двадцять тисяч гривень, але вони навіть цю суму взяли кредит. Мої батьки просто не могли подарувати нам більше. Крім мене, у моїх батьків ще є молодший син, який навчається в інституті і батьки повинні забезпечувати його.
Свекруха одразу ж розподілила обов’язки по дому. Так як вона не любила готувати, то приготування їжі вона довірила мені. А я була молода і ще не дуже вміла готувати.
Особливо у сім’ї чоловіка всі любили морепродукти. А я не знала, як їх готувати та варила їх просто як м’ясо. Звідки я могла знати, що їх потрібно варити лише кілька хвилин? А свекруха ж чекала повернення усіх додому, аби показати, що я наготувала.
А ще вона постійно казала, що мало заробляю. Вона говорила, що у її сина було так багато багатих наречених, а він чомусь обрав мене. Я скаржилася чоловікові, але він ніколи не захищався за мене.
Чому я це так довго терпіла? Напевно, бо любила свого чоловіка, хоч він жодного разу за мене не заступився.
А потім він теж почав думати і говорити те ж що і його мама. Хоча сам заробляв стільки ж.
Я пропонувала чоловікові піти жити на орендовану квартиру. Але чоловік не погоджувався.
Тоді я сама винайняла квартиру. Я вмовляла чоловіка піти зі мною жити, та він відмовився. Йому стало лячно та залишився жити зі своїми батьками.
Яка ж була щаслива моя свекруха, коли я зібрала свої речі і пішла! Вона була певна, що знайде для свого сина гідну дружину. Незабаром ми розлучилися.
Я працювала та винаймала квартиру. Через півтора роки я познайомилася з добрим хлопцем і вийшла за нього заміж. Зараз у нас із чоловіком двоє дітей. Ми живемо дуже добре, хоч і на орендованій квартирі. Ми не бідуємо, щороку їздимо відпочивати на море.
У нас є найголовніше: між нами є любов, повага та розуміння. Ми завжди з чоловіком підтримуємо та допомагаємо один одного: адже без цього не може бути нормальної сім’ї.
А мій перший? Він, як не дивно таки одружився вдруге на досить таки забезпеченій дівчині, але щастя він не мав. Звідки я це знаю? Він часто приходить до мене на роботу. Гарний, при грошах, але якийсь порожній всередині. Він говорить, що був щасливий лиш зі мною, але втратив свою долю, а зараз не живе – існує.
Ну що ж? Сподіваюсь його мама задоволена.
Передрук тільки з гіперпосиланням на intermarium.news.
Головна картинка – pexels.
