Вона не бачила того, що я зайшла у магазин, тому й говорила вільно. Наталка – сваха моя саме про несправедливість світу розповідала, та про те, що так бути не повинно і це не правильно. Я тільки хотіла привітатись, а вона давай про сина мого і про те, як вони із донькою її живуть. Наговорила такого, що я й не стрималась – відповіла таки. А син тепер каже, що я не права і повинна вибачення просити. От послухайте, як було. Хіба є тут моя вина?
Того дня ми із містечка додому повертались, а хліб придбати просто забули. Зазвичай. я ходжу у магазин, що коло мого дому, а цього разу зупинились тут і я вискочила узяти буханець. На тому кутку села людно і в магазинчику, хоч він і маленький, порожньо не буває.
Я ще з вулиці почула голос Наталки. Посміхнулась про себе. адже сваха моя завжди перша і до роботи і до співу і до балачки. От і цього разу щось голосно і невдоволено розповідала. “Хто вже не вгодив? Кому не пощастило сьогодні?” – подумала я сміючись.
Вона не почула що я заходила, та й стояла спиною до дверей. Чую, як вона про те, що нема у світі справедливості розповідає, та про те, що нині не цінується ні освіченість, ні освіта:
— Та про що говорити, ось живий приклад перед очима. Подивіться на зятя мого. На очах же у нас виріс, чи й ходив у ту школу, частіше десь тинявся. Вищої освіти не має, але ж бізнесмен. Знаєте, які гроші заробляє? А Ніночка моя? Дві вищі освіти, магістратура… а толку? Аж десять тисяч зарплатня і на більше навіть розраховувати не варто. От чого так: неук керує, а освічений виконує.
Тобто, мій син, один із самих завидних женихів у нашому районі, мій Павло, який сам без чиєїсь допомоги і протекції зумів розпочати свою справу, стати успішним підприємцем, не такий. А її донька, що окрім освіти, очей і коси за душею нічого не мала, як заміж за Павла ішла, дівчина яка і досі не може яйця пожарити і в домі ладу навести – бідося, бо у її житті все несправедливо?
Ох, як же мені стало прикро. Ми ж ніколи нічого і нікому не шкодували. Мій син і ремонт сватам у домі зробив і машину подарував. Та Наталка тричі була на відпочинку за кордоном, тільки тому, що син мій путівки купував. А дяка яка? Ославити на все село і сказати, що він не повинен мати того, що має?
Так її доньку мій син на роботу ж і влаштував і досі вона там працює тільки тому, що він товаришує із її начальником. Вона ж крім того, що вчитись і не вміє більше нічого. Якби платили за червоні дипломи і здобування знань, то вона б заробляла гарно. А так, вона ж ніде і влаштуватись не могла до того.
Ну я все що було і випалила згаряча. Може й не треба було так але я надто була вражена почутим. Як в очі, то посміхається, а позаочі така зневага.
Уже ввечері син зателефонував, аби запитати що там і як. Попросив дуже не зважати на сваху і на її слова. Сказав, що не хоче, аби у нашій родині хтось на когось сердився. Дуже попросив піти і помиритись зі свахою, вибачитись. Пояснив, що ми родина і що для його блага і блага його сім’ї так буде правильно.
Я дар мови втратила. То це я повинна ще й вибачитись? Про нього таке говорили, а я вибачатись?
От ви б пішли на поклон після почутого?
01,08,2023
Головна картинка ілюстративна.
