І ось сьогодні всі вони кліпають очима, як це оця тихоня та зібрала речі брата, звідкись взяла силу кинути в нього важкими сумками і з таким металом в голосі прошипіти:
– Щоб ти ніколи в житті не з’являвся на нашому порозі.
Мама казала, що Інна нас всіх обвела навколо пальця і їй треба від Сашка тільки… Вона довго думала, що саме, бо Саша жив в Інниній квартирі, працював сисадміном і грав в комп’ютерні ігри.
Тато бідкався, що жінки, виходить, всі мають голос, навіть в такої тихоні, як Інна.
Брат казав, що це вона так з запалу сказала, але пройде тиждень і сама благатиме аби він повернувся.
– І на чому вона це все заколотила? Ну забув я, забув зайти в аптеку і що? Через якийсь сироп тепер має розпастися сім’я? Сама не могла піти і купити? Сама винна, а я вийшов крайній. Ну, нічого, я так це просто не залишу і вона ще довго навколо мене побігає, доки я їй пробачу.
А я просто реготала! Ну чому? Чому люди такі короткозорі? Чому здаля все видно, мов на долоні, а вони цього не бачать?
Інна справді любила мого брата і вважала за щастя бути поруч з ним. Вона намагалася оберігати його від побуту і рутини, тому все взяла на себе. Після роботи Саша йшов в чистий і затишний дім, хоч Інна також працювала, вони гуляли ввечері, ходили в кіно чи на концерт.
Все змінилося з появою доньки.
Чомусь Саша вирішив, що дитина виключно Іннина, а йому вона лиш заважає спати та відпочивати. Тому він старався затримуватися на роботі якнайдовше аби не чути свою донечку.
Далі він собі дозволяв дивуватися, чого його дружина марніє на очах і втрачає привабливість. На роботі он скільки привабливих жінок, а він має все життя прожити з цією? І він закрутив романчик, такий манюсінькій, але справа в тому, що любаска регулярно надсилала фото Інні, а та мовчала. Вона вірила, вона любила, вона хотіла зберегти родину.
Саша жив в своє задоволення і вважав, що вже його присутність в житті його дівчат – це для них велике щастя. Він так само мало заробляв, хоч витрати зросли вдвічі. Але він вважав, що Інна має бути хорошою дружиною і вкладатися в рамки.
Інна була хорошою дружиною, тому економила на собі. Якось вона попросила у мене певну суму аби піти до стоматолога, я побачила її зуби і мені стало зрозуміла материнська любов. Я намагалася пояснити Саші, мамі і татові, що так не може продовжуватися, що Інні треба допомагати.
– Сама справиться, я ж справилася, – казала мама.
– Вона ж мати, а чоловік має приносити гроші, – казав тато.
– Вона ж без мене не може, куди я скажу, туди вона й похилиться, – казав Саша.
І всі вони хором казали мені, що я поняття зеленого не маю, що таке спільне життя, бо мені вже скоро сорок, а я все ще не одружена.
– Ти попробуй сама, як це з медом, а тоді інших повчай, – казали мама і тато.
– Ти взагалі зі своїм характером чоловіка собі не знайдеш, – впевнено казав брат.
І ось кульмінація історії: мовчазна і тиха Інна вивела на орбіту не мовчазну і далеко не тиху Інну. Коли я їй зателефонувала, щоб спитати, які у неї плани щодо Саші, то вона сказала, що їй абсолютно байдуже, що з ним і де він.
Я зрозуміла, що все терпіння цієї милої дівчини було випалене. А люди, які це спричинили навіть не здогадуються про це.
Дивина та й годі… Як же це пояснити рідним людям? Як сказати, що вони були неправі і своїми діями й спричинили такі наслідки?
Фото Ярослава Романюка.
Автор Ксеня Ропота.
