Ігор з Тетяною, щасливі, йшли вулицею, тримаючись за руки.
Раптом Ігор різко зупинився, застиг, і став дивитися кудись дивними очима, неначе він побачив привида.
– Що з тобою? – запитала Таня злякано.
– Цього не може бути… – збліднувши, пробурмотів Ігор.
– Що не може бути? – не зрозуміла чоловіка Таня.
Тим часом, до них повільно підходила якась жінка, і здається, вона теж була трохи здивована.
– Привіт, – сказала вона Ігорю, коли підійшла впритул. – Це, все-таки, ти… Я сподівалася, що не зустріну тебе, але світ, виявляється, насправді, тісний… Добре, що ти вже не один…
– Це я… – сказав Ігор глухим голосом. – Але ти… Як? .. Цього не може бути… Ти ж… Мені твоя мати написала, що… – Він зовсім забув, що поруч з ним Тетяна, і потягнувся до жінки, щоб обійняти її .
– Не треба! – Жінка різко виставила перед собою руку. – Не для цього я “відходила у засвіти”, щоб починати все заново…
– Хто це? Що відбувається? – Таня захвилювалася. – Ви можете мені пояснити?
– Це твоя нова дружина? – Запитала у Ігоря жінка. – Законна?
Він, чомусь, промовчав.
– Так, що тут відбувається ?! – закричала Таня на чоловіка.
– Помовчіть, дівчино. Не треба привертати увагу. Вас цікавить, хто я? Я його колишня цивільна дружина. Перша дружина…
– Ні… – Таня відсахнулася. – Її ж не стало… Автомобільна… – Таня раптом штовхнула чоловіка в плече і наказала: – Ну, скажи їй! Що ти все мовчиш!?
– А що йому говорити? – Жінка невесело посміхнувся. – Він може повторити тільки в те, що написала йому в електронному листі моя мама. Але вона все вигадала.
– Вигадала? – Таня запитально подивилася на чоловіка, у якого на обличчі був такий невимовний смуток, що їй за нього стало страшно. – До листа же прикріплена копія свідоцтва про вашу… – Таня зробила паузу, чогось злякавшись, але потім все-таки договорила: – І фотографія з місця вічного спочинку. Ви ж поїхали на півроку працювати в Америку, і там трапилася ця… Там вас і поховали…
Жінка втомлено зітхнула, потім неохоче сказала:
– Це звичайний фотошоп. Схожа ситуація була, але дріб’язкова… А мама давно мріяла, щоб у нас з ним все закінчилося. І тут такий випадок. Адже вона знала, що він від мене просто так не відчепиться… Він би, якщо що, примчав за мною і в Америку. Тому їй і потрібен був весь цей маскарад. Щоб сто відсотків відстав…
– А ви? – Таня не вірила своїм вухам. – Це ж страшно все. Ви знали про все це?
– Ні… Я в цей час насолоджувалася новим життям. Потім я там залишилася назавжди… А мама… Вона недавно про це розповіла.
– Але навіщо? – Тані стало так прикро за чоловіка. – Для чого чинити так? Невже не можна було розлучитися по-людськи?
– Ви не знаєте свого чоловіка. – Жінка легковажно посміхнулася. – Мама зробила все правильно. І взагалі, особисто ви повинні радіти, що мене немає.
– Твоя мати за це відповість… – У Ігоря паморочилося в голові, а всередині все клекотіло. – Підробка документів… Підробка… Я посаджу її… Я її…
– Спробуй… – Жінка знизала плечима. – Але… Моя тобі порада – забудь про сьогоднішню зустріч. Я прилетіла всього на день, сьогодні відлітаю назад. Обіцяю, більше ти мене ніколи не побачиш. Ніколи…
Вона діловито поправила воріт свого піджака, подивилася, чи вільна дорога, і порушуючи всі правила, швидко перейшла на інший бік проспекту. А через кілька миттєвостей вона вже загубилися в багатолюдно натовпі.
Ігор з Тетяною ще довго стояли на місці і розгублено дивилися один на одного…
Автор – Aнісімов.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
